Повернутися на сторінку

Коментарів: 15

  1. 2011-11-03 в 16:48:49 | Наталка Ліщинська

    Дякую за статтю! Класно, коли ріжуть правду, не загортаючи у фантіки.

  2. дякую, цікава стаття.

  3. Все правильно написано, треба бути стабільним, щоб заробляти на літературі.

  4. Заробляти на літературі, пишучи українською, не можливо при усій стабільності автора. Нормальний наклад книжки 1 тис екземплярів. 5 тисяч - уже бестселлер. Навіть якщо платитимуть по гривні з книжки, то скільки книжлк треба видати на рік, щоб прогодувати скромно сімейство? Але то таке - моя обосиста думка. Можливо, хтось знайомий з іншою реальністю. "Книжковий клуб" он, кажуть, менше, ніж 10 тис екземплярів не видає. Але я з ними справи поки що не мала.

  5. "Книжковий клуб" он, кажуть, менше, ніж 10 тис екземплярів не видає.

    Але якість... Правду казали Олді, погана книжка краще себе окупить. Але то трохи інша справа.

    Дійсно, стаття більше стосується реалій російських. Зі стартовими накладами в 4-5 тисяч. Але! Подивіться на авторів, які друкуються в російських видавництвах. Чимала кількість - українці та білоруси.

    І справа не лише в російській мові. В Росії з текстами та авторами працюють, у нас, на превеликий жаль, - майже ні. А для чого? Жалітися на владу та бігати з мегафоном під Раду чи з готувати куліш в літературній кав'ярні значно легше. І по телевізору покажуть smile

  6. Що ж, якщо з авторами не працюють, то варто працювати над собою. А у "Книжковому клубі" видавалися Яна Дубинянська, Василь Шкляр, Любко Дереш, той же Максим Кідрук. Автори у будь-якому випадку успішні на ринку. А продавати там уміють. Все ж таки приємно було б за допомогою їхньої агресивної подачі товару на ринку завоювати собі ширшу аудиторію.

  7. Ну, якщо вже залишатися в цій темі, то автор лише одна ланка у процесі виходу книги. Так це перша ланка, але одна з багатьох.

    Тож, праця над собою допоможе звичайно... Але небагатьом. Але це моя власна думка.

  8. Та хотілося б, звісно, щоб з авторами працювали, або хоча б писали красиві розлогі рецензії на рукопис, як у старі добрі часи, з обгрунтуванням недоліків та приваб того чи іншого твору.

    Ось нещодавно ознайомилася з умовами прийому рукописів у одному з найпрестижніших видавництв Мехіко. Коло перше: читають "коректори" на просту відповідність граматики-орфографії. Завернений з цієї позиції текст просто отримує коротеньку записочку "Вчіть мову!", але, звісно, ввічливіше. Коло друге: читають спеціалісти-критики, не менше 5, кожен пише рецензію, які за будь-якої подальшої долі тексту потраплять до автора. Коло третє: засідання "правління", де вирішують чи комерційно доцільно друкувати текст. Ну, власне, якщо третє коло рукопис пройшов, то зелене йому світло, а автору - честь і хвала. І дохід нормальний.

    Не знаю як кому, а мені дуже, неймовірно сильно хочеться мати матеріальний стимул до написання текстів. щоб це було можливо у принципі хоча б. Так що - якщо хтось знає історії комерційного успіху україномовної книжки - розкажіть мені, будь-ласка.

  9. 2011-11-10 в 15:47:19 | Андрій Voron

    Гарна корисна стаття. Дякую що виклали.

  10. 2011-11-10 в 16:28:33 | Андрій Voron

    Про вичитку та приклади Мексіки. ви не забувайте що ми з вами "родом з СРСР"™. А в СРСР книга бізнесом не була це раз. І книжок в СРСР не читали, це два.

    Не віриться? Віриться Задорнову про тупих американців які книжок вдома не тримають. Типу той факт що в кожного в нас з дитинства бібліотека в які "Паруса і яхти", "Як гартувалась сталь", "Квантова механіка" та "Одіссея капітана Блада" гарантує що ми читали бодай щось зі списку. Ну ми(відвідувачі форуму) читали, інакше нас би тут не було. А 200+ міліонів колишніх мешканців СРСР? Що вже казати про покоління 90х які зростали в країнах в яких нічого не було. А тепер порівняйте просту кількість виданих книжок в Англії сьогодні і в СРСР кращих часів. І не треба казати про якість. В них вона є. Якщо брати до уваги дивізіон «А», «нам»(СРСР) туди відправити вже нікого. Стругатьскі давно щось не писали.

    Один з чинників це архідибільна шкільна програма, інерційна за визначенням. Чому вчать школяра? Правильно: читати нудно. Бо змушують читати зазвичай «високо духовні»® та «просякнуті глибоким змістом»® тексти. Але тексти ці не адаптовані до ХХ ст. Зараз і так відомо чим живуть люди за тисячі кілометрів. А людині яка має гроші на книгу і так є чим зайнятися шістнадцять годин на добу. Те що книга триста років тому була написана для людей віком 30-40 років, не робить її сьогодні книгою для юнацтва. Але це проблема системи, а не митців минулого.

    Інший чинник – знову виховання. Нас привчали(і ще котяться по інерції) що книга це священний манускрипт що відкриває шлях до просвітлення. А автор це монах відлюдок що живиться святим духом. Який результат? У фільмі «Еквілібріум» подано набагато більше глибокого філософського змісту ніж у всіх «Вбити дракона» та «Гаражах» в водночас. От тільки «Еквілібріум» це бойовик, а інші філософське кіно. І в кого аудиторія ширша? А зашити у екшен складну ідею це високий клас майстерності. Сьогодні в «нас» такого не роблять.

    Ну і останій – самі видавці. Українські книгарні суто фізично не конкуренти россіянам у російськомовному секторі. Вага не та. Здавалося б є своя ніша –українська мова. Але стереотип що всі українськомовні: фашисти, націоналісти і взагалі бидло нерозумне, робило мало привабливим такий варіант. Простий приклад: вийшла книга «Діти Гуріна». Пройшовся магазинами рідного міста. Нема книги, не завезли. Ну на дворі сторіччя ХХІ - замовив. Пройшов майже рік. За цей час росіяни теж переклали і видали книгу. Вона потрапила до харківських полиць. І всі мої знайомі вже прочитали книжку російського видавництва коли я нарешті отримав свій примірник. І на який прибуток розраховує видавництво/продавець з такою політикою? Навіть друкуючи світові бестселери через місць після росіян це збирання крихт під столом.

    Але все це біда системан яку лікує час та суворий закон ринку. Нажаль сьогодні в україні нема нікого: ні автора(це я пишу як сволота зіпсована Сапковськими, Гербертами, Севілами, Бруксами та іншими Хайнлайнами). Ні видавця(бо задовольняє порпання у болоті за свій надійний кеш ніж гра на ринку). Ні читача(а звідки йому взятись якщо немає перших двох, а все гарне видають у сусідній країні?)

  11. З тим, що в Совку не читали - не погоджуся. У одному з творів Векслера є пасаж про те, що совєтський громадянин не мав можливості нормально заробити, купити собі предмети розкоші, подорожувати світом - єдине, чим пишався була його бібліотека. Гляньте на тиражі радянських книжок - на хвилиночку по півмільйона екземплярів. І гонорари були чималі.

    Наш завкафедрою у сімдесяті роки видав монографію з української філософії. Купив собі жигуля на гонорар.

    Я оце так подумала: змінити сучасну ситуацію з видавництвами в Україні щось я можу? Ні. А що я можу? Писати незлецько іще трьома мовами. Спробую й ними, хоча легше й приємніше мені писати українською. А там побачимо. wink

  12. 2011-11-13 в 11:15:07 | Олексій Тимошенко

    коли ще виходив друком "Друг читача" в одній із статей говорилося, що якраз у "Cоюзі" читали дуже багацько, І що зараз (пару років тому) ми наближаємося до звичайного рівня европейських країн. Як вихідець із "Союзу" - підтверджую - читали! Стояли у чергах за книжками - і не просто збирали біліотеки - а читали! Моя бабуся, звичайна робітниця, непогано розбиралася у літературі.Ясна річ, дещо видавали великими накладами із ідеалогічних причиин, але все одно. І гадаю для письменників були умови краще ініж зараз. Тому не розумію - звідки ви взяли, що - не читали, іщо це не був бізнес? (Ну, формально, бізнесу не було, зрозуміло.

  13. Я мав на увазі систему в цілому.

    І знов таки ж "велика бібліотека" не дорівнює "багато прочитаних книжок".

    І знов таки ж я не сумніваюся ні в кому з форумчан чи їх оточенні. Бо, як сказав у попередньому пості, "Інакше б вас тут не було". Але згляньтеся на загальний рівень ерудиції старшого від нас покоління(30-40 років). Він не сильно відрізняється від середньостатистичного американця. Кожні вибори тільки підтверджують цю тезу. Бо здавалося б голосують люди що в дитинстві читали не комікси, а Стендалая та Пушкіна. Чи все ж не читали?

    Бізнес це конкуренція та вибір ринку. Динаміка і взаємодія виробник-споживачь. Речі завдяки яким і народжуються автори на кшталт Брукса, Севіла і Праччета. Все ж таки література це не мода(де пропозиція породжує попит). Тому сьогодні ми маємо той факт що "західні" книги водночас і динамічніші і набагато змістовніші(запхані розумними ідеями) ніж "вітчизняні" творіння. Чому? Бо від часів Гомера такі як ми – комедіанти що забавляють натовп. Годують його мозок. І як подати страву, яку ми хочемо запхати у той мозок, аби Споживач її проковтнув. Це вже питання майстерності.

    Але я вдячний "тій країні" за повну колекцію Скотта та Дюма, за товстелезну добірку Стругацьких та Бредбері.

  14. ну-у, знову готовий сперечатися. Кількість прочитаних книжок не впливає на вибори. Вибачте, з кого обирати? Ото таке.

    Далі. Чому зарубіжні книжки змістовніше? Якщо маєте на увазі фантастику, то скажімо у книжки Дяченок на порядок більще "запхано" ідей, аніж у деякі зарубіжні. Щодо покоління 30-40 рр, - я його представник. Деякі мої знайомі цитують вірші та твори, які читали ще у школі (це при тому,що вони далекі від літератури). Ситуація якраз навпаки, це покоління НМСД набагато "більше знає", аніж молодже. Спитайте у наших студентів, чи школярів ( я от у своїх час від часу питаю), що вони читають (а нічого).. Ну, хтось читає, один, два... Просто у нас виховують психологію РАБА - нікому не потібен розумний, начитаний... От дивісться, читаю відгуки на Фантлабі на "пикник на обочине", дописувач ставить шість балів (чи сім) з десяти і пише, мовляв, ледь читав, можливо тому, що грав у таку гру!!! Оце вам ерудиція!! Курт Воннегут Утопія 14 - ось що варто згадати.

  15. Пане Ворон, ви у тезі про західну фантастику не враховуєте одну річ, а саме - що вона приходить до нас через переклад.

    За радянських часів книга у перекладі мала відповідати двом вимогам: бути ідеологічно вірною (хоча б в першому припущенні) і мати непоганий якісний рівень. Зараз ідеологія замінена на комерційну привабливість, але вимога до рівня залишилася.

    Перекладають не так вже й багато й у більшості тих, хто довів комерційну привабливість на західному ринку. І, звичайно, якщо порівнювати Ґеймана, Бенкса, М'євілля, Пратчетта та ін. (а до того Бредбері, Азимова, Шеклі) з _усім_ корпусом фантастичних текстів, що доступні _без перекладу_, де серед Дяченків, Олді, Дивова є вал видавництва «Армада» чи «Яуза» - звичайно, здається, що на Заході фантастика краща.

Повернутися на сторінку
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Ім’я та сайт використовуються тільки при реєстрації

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, вкажіть пароль і свій актуальний email.

(обов’язково)