О, ТАААК! Деяких сусідів хочеться не те щоб до чортів послати, а ще й кудись подалі)))) Легка симпатична річ, з гарним гумором. Одним словом – сподобалось.
Бісеня - молодць, здорово проблему вирішило – це з тим, щоб повернутися? Одного гуцула забрав, а завтра хазяїн нового приведе, а бабці знов чортихатися! Втім, все логічно – на то воно і бісеня, врешті решт.
Окремо дякую, автор, за те, що ваш герой не прокинувся з похмілля. І що взагалі він прокинувся не в першому реченні))
Ну, а тепер буду прискіпуватися.
Реакція людей.
Як я розумію, Домна бачить біса не вперше, так? Вона кличе до себе Олега, потім заглядає у шафи, нарешті вона спокійно сприймає, гм, трохи дивне створіння у себе в кімнаті. Тобто, не спокійно, звичайно, я маю на увазі, що вона не дивується, не запідозрює себе у божевіллі, а реагує так, ніби до квартири заліз звичайний злодій, а не чорт з копитами. З цього робимо висновок – вона очікувала на появу бісеня, вона його вже бачила, а може, й перекинулась парою слів. То може, б це в тексті більш ясно показати?
Бо пояснення: «Мені після війни вже нічого не страшно», - якось... Вона ж жива людина, а не машина. Не боятися людей, і не боятися чогось геть незрозумілого – трохи різні речі.
Втім, з Домною більш-менш зрозуміло, мене більш турбує Олег...
«Олег тільки покачав головою, надмірний пафос та спроби шуткувати над Домною, ще ніколи не доводили до добра». – і це все, що він подумав, побачивши біса? Ну, подумаєш, до нас тут кожного дня чорти забігають... Ні, я добре розумію, що жанр оповідання – ГУМОР, що граничить з абсурдом (в хорошому сенсі), але все ж таки... Хоч яку-небудь мале-е-есеньку емоцію додати. Бо не герой, а статуя якась. Всі думки – лише про зґвалтування. о_О (а хоча, це теж гарний момент – ґвалтування страшніше за чорта! м-дя, здається, не в той степ думки полізли...)
До речі:
У Олега на якусь мить промайнула думка, що бабуся веде себе так, наче збирається його згвалтувати. – ггггг! Здається мені, якби вона справді цього хотіла, то все ж таки дозволила б йому роззутися)) Тобто, герой міг би звернути на це увагу.
Если бы он проснулся утром с похмелья - это была бы автобиографическая проза ))))
мысли о об изнасиловании... мне просто заметили что судя по поведению бабки - она похожа на сексуальную маньячку. И тут мелькнула мысль: - а почему бы и нет? очень часто люди заморачиваются по поводу того что сами себе надумывают ))
"после войны ничего не боюсь - реальная фраза живого человека. костлявой старушенции которая прошла войну.
А что касается эмоций Олега - гм. тут да. хотя и нет. )))
Отчего бы человеку абсолютно спокойно не воспринимать чертенка который пьет водку, жеманничает и ведет себя как Галкин на концерте Дроботенко ))))
"после войны ничего не боюсь" - реальная фраза живого человека. костлявой старушенции которая прошла войну. - *в сторону* и почему я ожидала подобного ответа? Никто ж не спорит с тем, что фраза - реальная. Я, вообще-то, немного о другом говорила... ))
Отчего бы человеку абсолютно спокойно не воспринимать чертенка который пьет водку, жеманничает и ведет себя как Галкин на концерте Дроботенко - ага, то есть чертей, которые пьют водку и жеманничают, мы воспринимаем нормально. А трезвых и серьезных - надо бояться. Так? Постараюсь запомнить))
мне просто заметили что судя по поведению бабки - она похожа на сексуальную маньячку - да я ж непротив! Просто у меня сложилось впечатление, что он ни о чем другом думать вообще не может))
Домна готова увидеть все что угодно. и когда она видит наглую морду - ей намного спокойнее на душе. ведь не нужно думать что ты сошел с ума, и все такое ))))
******
Да, трезвых и серьезных нужно бояться, ибо если челове И трезвый, И серьезный - значит он что-то замышляет.
а обилие русизмов (ну звиняйте) если верить малой энциклопедии киевской старины, были животрепещущей проблемой "сучасної розмовної української мови" ще на початку ХХ сторічча.
Не треба підмінювати елементарні помилки за сучасну (суржикову, я так розумію) українську мову. якби русизми чи суржик були ввдені у твір свідомо, то і стиль був би інакшим. Це не той випадок. У нас випадок: автор, мабуть, зі словником перекладав кожне речення, часто не змінюючи його побудови. Принаймні, так видається. А це для мене паскудить твір.
Коментарів: 13
О, ТАААК! Деяких сусідів хочеться не те щоб до чортів послати, а ще й кудись подалі)))) Легка симпатична річ, з гарним гумором. Одним словом – сподобалось.
Бісеня - молодць, здорово проблему вирішило – це з тим, щоб повернутися? Одного гуцула забрав, а завтра хазяїн нового приведе, а бабці знов чортихатися! Втім, все логічно – на то воно і бісеня, врешті решт.
Окремо дякую, автор, за те, що ваш герой не прокинувся з похмілля. І що взагалі він прокинувся не в першому реченні))
Ну, а тепер буду прискіпуватися.
Реакція людей.
Як я розумію, Домна бачить біса не вперше, так? Вона кличе до себе Олега, потім заглядає у шафи, нарешті вона спокійно сприймає, гм, трохи дивне створіння у себе в кімнаті. Тобто, не спокійно, звичайно, я маю на увазі, що вона не дивується, не запідозрює себе у божевіллі, а реагує так, ніби до квартири заліз звичайний злодій, а не чорт з копитами. З цього робимо висновок – вона очікувала на появу бісеня, вона його вже бачила, а може, й перекинулась парою слів. То може, б це в тексті більш ясно показати?
Бо пояснення: «Мені після війни вже нічого не страшно», - якось... Вона ж жива людина, а не машина. Не боятися людей, і не боятися чогось геть незрозумілого – трохи різні речі.
Втім, з Домною більш-менш зрозуміло, мене більш турбує Олег...
«Олег тільки покачав головою, надмірний пафос та спроби шуткувати над Домною, ще ніколи не доводили до добра». – і це все, що він подумав, побачивши біса? Ну, подумаєш, до нас тут кожного дня чорти забігають... Ні, я добре розумію, що жанр оповідання – ГУМОР, що граничить з абсурдом (в хорошому сенсі), але все ж таки... Хоч яку-небудь мале-е-есеньку емоцію додати. Бо не герой, а статуя якась. Всі думки – лише про зґвалтування. о_О (а хоча, це теж гарний момент – ґвалтування страшніше за чорта! м-дя, здається, не в той степ думки полізли...)
До речі:
У Олега на якусь мить промайнула думка, що бабуся веде себе так, наче збирається його згвалтувати. – ггггг! Здається мені, якби вона справді цього хотіла, то все ж таки дозволила б йому роззутися)) Тобто, герой міг би звернути на це увагу.
А шо робити, шо робити ))))
Благодарю за критику )))
Если бы он проснулся утром с похмелья - это была бы автобиографическая проза ))))
мысли о об изнасиловании... мне просто заметили что судя по поведению бабки - она похожа на сексуальную маньячку. И тут мелькнула мысль: - а почему бы и нет? очень часто люди заморачиваются по поводу того что сами себе надумывают ))
"после войны ничего не боюсь - реальная фраза живого человека. костлявой старушенции которая прошла войну.
А что касается эмоций Олега - гм. тут да. хотя и нет. )))
Отчего бы человеку абсолютно спокойно не воспринимать чертенка который пьет водку, жеманничает и ведет себя как Галкин на концерте Дроботенко ))))
Спасибо за разъяснения)
"после войны ничего не боюсь" - реальная фраза живого человека. костлявой старушенции которая прошла войну. - *в сторону* и почему я ожидала подобного ответа? Никто ж не спорит с тем, что фраза - реальная. Я, вообще-то, немного о другом говорила... ))
Отчего бы человеку абсолютно спокойно не воспринимать чертенка который пьет водку, жеманничает и ведет себя как Галкин на концерте Дроботенко - ага, то есть чертей, которые пьют водку и жеманничают, мы воспринимаем нормально. А трезвых и серьезных - надо бояться. Так? Постараюсь запомнить))
мне просто заметили что судя по поведению бабки - она похожа на сексуальную маньячку - да я ж непротив! Просто у меня сложилось впечатление, что он ни о чем другом думать вообще не может))
Домна готова увидеть все что угодно. и когда она видит наглую морду - ей намного спокойнее на душе. ведь не нужно думать что ты сошел с ума, и все такое ))))
******
Да, трезвых и серьезных нужно бояться, ибо если челове И трезвый, И серьезный - значит он что-то замышляет.
"Кто не курит и не пьет,
Трезвость жизни кто блюдет.
Грустен тот и безутешен,
У него тоска и скука.
Либо он серьезно болен...
Либо редкая падлюка!
(Б. Барский)
***
Это нужно у него спрашивать )))
очень точно подмечено.
Либо он серьезно болен...
Либо редкая падлюка!
Ггг!
Да уж, знала я одну дамочку-трезвенницу... Лучше б она пила)))
Дуже добре
Обилие русизмов сойдёт за сучасну розмовну українську мову.
спасибо на добром слове.
а обилие русизмов (ну звиняйте) если верить малой энциклопедии киевской старины, были животрепещущей проблемой "сучасної розмовної української мови" ще на початку ХХ сторічча.
Не треба підмінювати елементарні помилки за сучасну (суржикову, я так розумію) українську мову. якби русизми чи суржик були ввдені у твір свідомо, то і стиль був би інакшим. Це не той випадок. У нас випадок: автор, мабуть, зі словником перекладав кожне речення, часто не змінюючи його побудови. Принаймні, так видається. А це для мене паскудить твір.
Анониму:
Увы и ах, в последний раз я пытался писать сочинения на украинском языке довольно таки давно, в школе.
вынужден разочаровать - словаря у меня нет.
естественно, не пытался ввести русизмы или суржик. Это либо есть, либо нет, и намеренно вводить подобные вещи в рассказ - это лишнее.
Да, и я готов нести ответсвенность за ошибки. А слова из языка которым практически не пользуешься - имеют тенденцию забываться. вот вам и русизмы ;)
Прием...
АААААА!!!
Ржунимагу!
Классная формулировка))))
намана )))
в восьмидесятых был стишок который начинался словами:
"прошу ослобоніть синка,
бо нє совсєм здоровий.
От ізученья язика української мови..." ))))
Прикольный расск. А главное - актуальный.
Вона, оказывается, чем и кем надо спасаться, а мы и не знали