Цікавий початок, цікава ідея - корекція свідомості через сон. Маршрутки, монітори, поринання в свідомість - я вже налаштувався на якісний сайнс-фікшн. А тут раптом якісь леза, двобої і ми вже маємо фентезі. Потім взагалі пішли діалоги не зрозуміло хто з ким розмовляє. І геть змазана кінцівка - я так і не зрозумів чим все закінчилось і чому. Багато які деталі які дали б змогу зрозуміти сюжетну лінію залишились в голові автора і не потрапили до тексту.
важко сказати, чи сподобався мені твір, чи не сподобався. ні те, ні те. точніше, і те, і те.
читається напрочуд легко (мені, принаймні; Шалапута он втомлює).
хотілося ще "мозковивертів" у стилі "Куба", хє-хє.
образ Віктора - вибачте, ляп трусами об асфальт. Діалоги персонажів за моніторами - дещо натужні, відчувається, що "шотонєто". А от "сновидний" пласт подобається. Фінал... ох, фінал... На мою особисту думку, у літературі ВКРАЙ мало хороших фіналів. Є "нормальок", є "ну й так покатить", є "невдалі"...
Душа бажає кращого фіналу! (як не людству, то принаймні окремим оповіданням)
Є ще зауваження щодо тексту, щодо окремих моментів, ходів, персонажів, і те де. Але зараз озвучувати не буду. Якшо схочу пан автор (пані, панна...), то, може, озвучу якось потім.
Сюжет цікавий і досить динамічний, як на мене. Але ідейний зміст мені не дуже сподобався. Хочеться якоїсь більш реалістичної фантастики, але тут майже всі оповідання - це якісь блукання в лабіринтах свідомості.
Цікава ідея, але реалізація не дуже. Наче НФ, але вигляд абсолютно не НФ, напівпрозорі персонажі якісь. І вчені примітивні, як у 60х роках писалося.
Не найгірше оповідання на конкурсі, але й до найкращого йому далеко. Можливо, потрапите у мій топ, але я б цьому не дуже радів, бо вибір малуватий.
Відвертих русизмів не побачив, але трапляються сумнівні моменти: лягли кістьми, наприклад. Формально усі слова наші, але звучить якось по-російському.
У біса все це - мабуть, до біса.
Цікава деталь про кролячу нірку, але пояснювати її - це те саме, що пояснювати анекдот після того, як усі посміялися. Не турбуйтеся, Алісу всі читали, а хто не читав, той і це оповідання не читатиме.
Кінець провальний, примітивний. Таке враження, що майже силоміць його вигадували. Оповідання виглядає напівживим (тут поміркувала, як вірніше - чи то напівмертвим чи напівживим). Варто його і переписати, і переробити, якщо буде на це авторська ласка
Коментарів: 7
Цікавий початок, цікава ідея - корекція свідомості через сон. Маршрутки, монітори, поринання в свідомість - я вже налаштувався на якісний сайнс-фікшн. А тут раптом якісь леза, двобої і ми вже маємо фентезі. Потім взагалі пішли діалоги не зрозуміло хто з ким розмовляє. І геть змазана кінцівка - я так і не зрозумів чим все закінчилось і чому. Багато які деталі які дали б змогу зрозуміти сюжетну лінію залишились в голові автора і не потрапили до тексту.
Няяяввв... Матриця рулить
Сила - у твоїй уяві.
З"їж таблетку - стань Суперменом)))
Маємо ще одну оповідку про пересадку свідомості - з трагічним фіналом, що не може не радувати кровожерну душу Пухнастика
Кілька цікавих творчих знахідок потішили. Загалом - не найгірше з того, що є.
Але чомусь читання твору втомлює - є в ньому якась важкість.
важко сказати, чи сподобався мені твір, чи не сподобався. ні те, ні те. точніше, і те, і те
.
читається напрочуд легко (мені, принаймні; Шалапута он втомлює).
хотілося ще "мозковивертів" у стилі "Куба", хє-хє.
образ Віктора - вибачте, ляп трусами об асфальт. Діалоги персонажів за моніторами - дещо натужні, відчувається, що "шотонєто". А от "сновидний" пласт подобається. Фінал... ох, фінал... На мою особисту думку, у літературі ВКРАЙ мало хороших фіналів. Є "нормальок", є "ну й так покатить", є "невдалі"...
Душа бажає кращого фіналу! (як не людству, то принаймні окремим оповіданням)
Є ще зауваження щодо тексту, щодо окремих моментів, ходів, персонажів, і те де. Але зараз озвучувати не буду. Якшо схочу пан автор (пані, панна...), то, може, озвучу якось потім.
Сюжет цікавий і досить динамічний, як на мене. Але ідейний зміст мені не дуже сподобався. Хочеться якоїсь більш реалістичної фантастики, але тут майже всі оповідання - це якісь блукання в лабіринтах свідомості.
Цікава ідея, але реалізація не дуже. Наче НФ, але вигляд абсолютно не НФ, напівпрозорі персонажі якісь. І вчені примітивні, як у 60х роках писалося.
Не найгірше оповідання на конкурсі, але й до найкращого йому далеко. Можливо, потрапите у мій топ, але я б цьому не дуже радів, бо вибір малуватий.
Відвертих русизмів не побачив, але трапляються сумнівні моменти: лягли кістьми, наприклад. Формально усі слова наші, але звучить якось по-російському.
У біса все це - мабуть, до біса.
Цікава деталь про кролячу нірку, але пояснювати її - це те саме, що пояснювати анекдот після того, як усі посміялися. Не турбуйтеся, Алісу всі читали, а хто не читав, той і це оповідання не читатиме.
Це був John Smith.
Кінець провальний, примітивний. Таке враження, що майже силоміць його вигадували. Оповідання виглядає напівживим (тут поміркувала, як вірніше - чи то напівмертвим чи напівживим). Варто його і переписати, і переробити, якщо буде на це авторська ласка