Спробую пояснити: спочатку сюр виписаний дуже класно, але потім він починає нагромаджуватися так, що сприйняття відключається. Це одна причина.
Друга - те, що немає якоїсь загадки, яка б провела читача (і героя) через увесь той сюр. Згадайте, наприклад, класичну "Алісу": там є лінія, котра веде Алісу через оточуючий її сюр, хоча при цьому і істоти навколо чудернацькі і сприйняття дівчинки не дуже логічне.
Почитав каменти. Хух, ну добре, що я не сам такий, що не дочитав. Неможливо.
Прогрижена нірка - це круто. Грижею довбали, мабуть.
Малюнок не заставив - ну й добре, бо викупати потім з-під застави, гроші віддавати...
Букви! Букви, бля! Літери!!!
Кращі за букви можуть бути хіба що "зрачки", і вони в тексті є, вітаю. Так само як і бриття замість гоління. Замість "за печивом" краще б "по печиво", а щоб повтору "пп" не було, то можно "по улюблене печиво", абощо. Багато пропущених ком, але десь опісля "шарапунделів" я зламався й вже не позначав їх.
"шарапунделі", до речі, - єдина деталь в тексті, яка привернула увагу, все інше - пробачте, шановний авторе, не зміг.
БУКВА, -и, ж. 1. Письмовий знак, що позначає звук або сполучення звуків мови; літера. ** Від букви до букви – від початку до кінця. 2. перен. Суто формальне значення чого-небудь.
ПРОГРИЗАТИ, -аю, -аєш, недок., ПРОГРИЗТИ, -зу, -зеш; мин. ч. прогриз, -ла, -ло; док. 1. перех. Продірявлювати зубами, проточувати що-небудь наскрізь. // Гризучи, точачи, утворювати в чому-небудь дірку, отвір і т. ін. 2. тільки док., перех. і неперех. Гризти якийсь час.
Я вже тиждень ходжу з цим "тижнем" у голові... Ясно, що оповідання не є класично тим, що звикли називати "фантастичним оповіданням". Це потік свідомості, до того ж, свідомості, ураженої "шкідливою звичкою". Круто! Як у вир затягує. Образи у автора - супер. "Шарапунделі" - це словечко небавом увійде до лексикону багатьох знавців української
до чого тут словникомани? я використовую слова, українські літературні слова! які ближчі до розмовної мови. а якщо є прогрижений, то є і прогрижена. а якщо є прогрижена, то є й прогриженої.
До Gulia-Mulia. Приємно що комусь подобається Хоча текст насправді важко читається. Хотів, щоб крім потоку свідомості був ще й сюжет. думаю може б то мені переробити той тиждень на багато менших оповіданнячок. по одному дні. І додати сюжету у кожне. Може тоді буде цікавіше?..
З одного боку такий сюр мені дуже подобається. З іншого - насправді час від часу виникало відчуття затягнутості. ТОбто окремі абзаци читати повністтю було нецікаво.
Крім того всього, десь вже у вівторок-середу стало зрозумілим чим це оповідання має закінчитись. І в той же час, хоч і прорахував фінал, він (фінал, тобто) сподобався. Оця дрібничка - "Руки трусилися тепер у обох…" - змусила посміхнутись і врятувала оповідання в моїх очах.
А взагалі, справді, імхо, треба або скорочувати, або дійсно на основі цього можна зробити цикл новелок.
Така собі нісенітниця, але нісенітниця впорядкована. Тільки й справді затягнута місцями. Щодо сюжету - як на мене не вистачило інформації про того самого Васю.
І ще фінал якось... не люблю отакі фінали, коли все повертається, ніби нічого й не було. Але це вже зовсім суб"єктиво )))
Коментарів: 14
Не зміг. Вибачте. Зламався на Борсучій норі.
Мегашедевр!
Суперсюр!
Автору - решпект!
Не дочитал...
завелике чи нецікаве?
Скоріше, нецікаво.
Спробую пояснити: спочатку сюр виписаний дуже класно, але потім він починає нагромаджуватися так, що сприйняття відключається. Це одна причина.
Друга - те, що немає якоїсь загадки, яка б провела читача (і героя) через увесь той сюр. Згадайте, наприклад, класичну "Алісу": там є лінія, котра веде Алісу через оточуючий її сюр, хоча при цьому і істоти навколо чудернацькі і сприйняття дівчинки не дуже логічне.
ну там є лінія, але мабуть дуже незрозуміла, або потрібно дочитати майже до кінця, щоб її помітити
бачу, не допрацював
Почитав каменти. Хух, ну добре, що я не сам такий, що не дочитав. Неможливо.
Прогрижена нірка - це круто. Грижею довбали, мабуть.
Малюнок не заставив - ну й добре, бо викупати потім з-під застави, гроші віддавати...
Букви! Букви, бля! Літери!!!
Кращі за букви можуть бути хіба що "зрачки", і вони в тексті є, вітаю. Так само як і бриття замість гоління. Замість "за печивом" краще б "по печиво", а щоб повтору "пп" не було, то можно "по улюблене печиво", абощо. Багато пропущених ком, але десь опісля "шарапунделів" я зламався й вже не позначав їх.
"шарапунделі", до речі, - єдина деталь в тексті, яка привернула увагу, все інше - пробачте, шановний авторе, не зміг.
БУКВА, -и, ж. 1. Письмовий знак, що позначає звук або сполучення звуків мови; літера. ** Від букви до букви – від початку до кінця. 2. перен. Суто формальне значення чого-небудь.
ПРОГРИЗАТИ, -аю, -аєш, недок., ПРОГРИЗТИ, -зу, -зеш; мин. ч. прогриз, -ла, -ло; док. 1. перех. Продірявлювати зубами, проточувати що-небудь наскрізь. // Гризучи, точачи, утворювати в чому-небудь дірку, отвір і т. ін. 2. тільки док., перех. і неперех. Гризти якийсь час.
зрачки і по печиво справді завтикав.
Я вже тиждень ходжу з цим "тижнем" у голові... Ясно, що оповідання не є класично тим, що звикли називати "фантастичним оповіданням". Це потік свідомості, до того ж, свідомості, ураженої "шкідливою звичкою". Круто! Як у вир затягує. Образи у автора - супер. "Шарапунделі" - це словечко небавом увійде до лексикону багатьох знавців української
Словникомани починають діставати. Може й є такі слова. Але серед читачів багато людей, яких русизми дратують. Навіщо вам їх втрачати?
"Прогриженої", до речі, у наведеному вами прикладі нема.
до чого тут словникомани? я використовую слова, українські літературні слова! які ближчі до розмовної мови. а якщо є прогрижений, то є і прогрижена. а якщо є прогрижена, то є й прогриженої.
До Gulia-Mulia. Приємно що комусь подобається
Хоча текст насправді важко читається. Хотів, щоб крім потоку свідомості був ще й сюжет. думаю може б то мені переробити той тиждень на багато менших оповіданнячок. по одному дні. І додати сюжету у кожне. Може тоді буде цікавіше?..
А я дочитала! Хоч і не з першого разу...
І, справді, круто. Додайте сюжет і буде те, що треба.
Кілька слів до "суперагента", скажіть, шановний, а "бля", це у нас звичайно, "ісконно" українське літературне слово?
)
До речі, я теж дочитав
Що сказати...
З одного боку такий сюр мені дуже подобається. З іншого - насправді час від часу виникало відчуття затягнутості. ТОбто окремі абзаци читати повністтю було нецікаво.
Крім того всього, десь вже у вівторок-середу стало зрозумілим чим це оповідання має закінчитись. І в той же час, хоч і прорахував фінал, він (фінал, тобто) сподобався. Оця дрібничка - "Руки трусилися тепер у обох…" - змусила посміхнутись і врятувала оповідання в моїх очах.
А взагалі, справді, імхо, треба або скорочувати, або дійсно на основі цього можна зробити цикл новелок.
Ні, це іноземний технічний термін.
А меня сподобалось!
Така собі нісенітниця, але нісенітниця впорядкована. Тільки й справді затягнута місцями. Щодо сюжету - як на мене не вистачило інформації про того самого Васю.
І ще фінал якось... не люблю отакі фінали, коли все повертається, ніби нічого й не було. Але це вже зовсім суб"єктиво )))