
У жовтні Зоряна фортеця провела онлайн-стрим зі своїми словенськими колегами. Гостями ефіру були Боян Екселенські, письменник, головний редактор словенського журналу про фантастику «Supernova» та помічник редактора, письменник Домінік Ленарчич. Підсумки цієї зустрічі та основні тези, можете прочитати у цій статті.
Коротка історія словенської фантастики
Словенська фантастика з’явилася у першій половині 19 століття. Саме тоді вийшов друком перший жанровий твір - «Мікромега» (1851р), написаний Симоном Єнком і опублікований у часописі «Славія». Серед інших знакових творів того періоду: Андрей Волкар («Учень на Місяці», 1871), Йосип Стрітар («Дев'ята країна чудес», 1878), Антон Махнич («Шангрі-Ла Коромандельської Індії», 1884, 1889), Янез Трдина («Одкровення», 1888), Іван Тавчар («4000», 1891), Сімон Шубич ( «Згубний ідол світу», 1893), Іван Топоріш («Археологічна лекція року 5000», 1892).
У XX столітті серед словенських авторів стали популярні утопії та антиутопії. А однією з центральних тем цих творів була тривожність, пов’язана з невизначеним майбутнім нації. Чи існуватиме словенський народ у майбутньому? Чи буде у світі місце для словенської мови і культури? Фантасти намагалися дати відповідь на це питання.

Журнал «Supernova». Ліворуч: Іван Тавчар на обкладинці. Праворуч - Симон Єнко
У першій половині XX століття Дамир Фейґл був одним з найбільш відомих письменників-фантастів Словенії (романи «Собача шерсть!», «На загадковій землі», «Дивовижне око», «Колумб», «Фокусник без ліцензії» та інші твори). Песимістичний погляд на майбутнє описували Етбин Кристан, Владимир Левстик та Антон Новачан. У другій половині XX століття словенські фантасти почали більше писати про позаземні цивілізації і контакти людства з іншопланетними істотами (хоч тренд на антиутопії нікуди не зникав). Зокрема про це писали Душан Краль («Перша зустріч»), Йоже Дольничар («Кров пілота», «Десятиліття і секунди», «Море — це небо піді мною») та Митя Тавчар (космічна опера «Кабіна нуль»).
У двотисячних словенську фантастику визначали автори: Берта Боєта (антиутопія «Філіо немає вдома», «Пташиний дім»), Мар’єтка Єршек («Смарагдове місто» — утопічний любовний роман), Міха Мацціні (антиутопія «Корона Сатани»), Тоне Перчич («Армагеддон» про майбутнє Словенії в умовах абсурдної війни), Андрей Блатника («Зміни мене»), Весна Лемаїч («Сміттєпереробний завод»), Борис Черин та інші.

Згодом найвизначнішими серед авторів-фантастів стали Андрей Івануша, Боян Екселенські, Себастьян Колеша, Барбара Чибей.

Особливості словенської жанрової літератури
У післяковідні часи у словенській фантастиці почало домінувати фентезі, а науково-фантастичні романи відійшли на другий план. Можливо, це пов’язно зі світовими трендами.
Словенська література, як поділився з нами Домінік Ленарчич, загалом має дещо песимістичний характер і він зберігся у фантастиці досі. Більшість піджанрів ще не досліджені словенськими авторами і кожен початківець має шанс написати щось принципово нове.
Словенський книжковий ринок маленький, але динамічний. Є багато видавців, котрі видають переклади світової фантастики. Власне, кількість перекладів класики нф з англійської, попри те, що багато-хто вільно читає англійською, чимала і постійно росте. Словенці мають аж три різні переклади Толкіна. Письменник Ігор Гарб нещодавно переклав «Фундацію» А.Азімова. З’являється все більше авторів, готових працювати у жанрі.
І поки словенські письменники досліджують межі того, що можливо у фантастиці, ми будемо тримати вас у курсі їхніх відкриттів.


