Після класичного фентезі «Дарунок шістьох» Анастасія Гетманська готується порадувати читачів міським фентезі про пригоди сучасної відьми Хвеньки , що мешкає в Києві і пов'язана із фінансовим сектором, де коїться та ще магія.
Із відьмою Хвенькою я познайомилася, коли працювала в інвестиційному департаменті одного з провідних українських банків. Тож, маю зізнатися, деякі збіги персонажів «Крампуса» з реальними працівниками банку абсолютно не випадкові. Однак прошу врахувати, що основна частина історії була ретельно записана зі слів Хвеньки, а я лише змінила імена героїв і додала кілька власних спостережень.
Хвенька – сучасна київська відьма, яка, на відміну від інших шарлатанів, надає людям та нечисті справжні магічні послуги. Ми з Хвенькою щиро сподіваємося, що, прочитавши «Крампуса», ви побачите українську нечисть у новому та подекуди неочікуваному світлі. Ба більше, можливо, ця книга підштовхне вас подивитися на знайомих, на вашу думку, людей геть іншим поглядом.
«Крампус на Івана Купала» — перший самостійний роман про Хвеньку. Утім, ця героїня вже фігурувала в кількох міжавторських проєктах, зокрема в оповіданні «Творчий підхід» збірки «Через воду та вогонь» (де, до речі, не обійшлося і без вовкулаки-чихуахуа, який відіграє не останню роль у «Крампусі»); в оповіданні «Справа про зіпсовані гривні» збірки «Агенція «Незалежність»»; і, нарешті, у романі в оповіданнях «Корчма на перехресті світів».
Те, що короткі історії за участі Хвеньки сподобалися читачам, стало потужною мотивацією для написання роману, який, сподіваюся, переросте в серію про непросту роботу відьми (ми з видавництвом вже працюємо над наступними книгами).
Додому повернулася затемна. Переступивши поріг, одразу зрозуміла: сталося щось кепське. Придверний килимок у коридорі розірваний навпіл, зі стін кривими смугами звисають відірвані в кількох місцях
шпалери. Я поклала покупки на банкетку та, не роззуваючись, пішла до вітальні. Поскидані з полиць книжки валялися на підлозі поруч із розбитою тарілкою, яку я залишала на кухонному столі. Два стільці лежали на боках, до того ж у різних кінцях кімнати. Пофарбовані стіни не постраждали, чого не можна було сказати про диван. Його оббивкою зі шкірзаму наче пройшлися надзвичайно гострими граблями, а ковдра з нього валялася зім’ята посеред кімнати разом з іншими речами. Скидалося на те, що до кімнати залетів потужний буревій, або, попри захисні закляття, сюди прорвався здурілий домовик, налаштований трощити все довкола. Не постраждало тільки крісло, яке вподобав вовкулака. Серце забилося ще частіше — чихуахуа не було видно ані в кімнаті, ані в кухні. Невже хтось чи щось викрало його або заподіяло малому шкоду?
З ванної кімнати почулося гучне гавкання. Побігла на звуки, влетіла до ванної та застигла, розгубившись. Вовкулик стояв навпроти великого дзеркала, вороже витріщаючись на своє відображення. Він помітно збільшився в розмірах: якщо раніше заледве дотягував до сухореброго пацюка, то тепер не поступався відгодованому котові. Коли розвернувся до мене, я побачила його налиті кров’ю очі й нарешті зрозуміла, що сталося. Повний місяць! Час, коли перевертні зовсім не тямлять себе й набувають додаткової сили. Вони ладні роздерти будь-кого, хто стрінеться на шляху.
На підтвердження здогадки вовкулака всівся на задні лапи і протяжно завив голосом, що більше пасував би величезному вовкові, а не мініатюрному песикові. Після чого вишкірився на мене і почав повільно підходити, супроводжуючи кроки загрозливим гарчанням. Чи то моя уява домалювала, чи зуби малого справді збільшилися та загострилися… Вирішила не докопуватися до істини — миттю зачинила двері ванної й підсунула до них тумбу, що притягнула зі спальні. У двері щось потужно гепнуло. Я всілася на тумбу, прикидаючи, яким закляттям угамувати здичавілого собацюру. Аж тут задзвонив вхідний дзвоник. Подумала, що сусіди прийшли скаржитися на гамір. Пішла відчиняти, сподіваючись, що тяжка дерев’яна тумба затримає вовкулаку, поки я спроваджуватиму непроханих гостей.
У вічко побачила брюнета середнього віку в чорній атласній сорочці, джинсах та в сонцезахисних окулярах, що було підказкою глянути на нього магічним зором. За дверима стояв упир. Автоматично дістала з шухлядки в коридорі мішечок із полином, що послаблює магію кровопивць. Тримаючи захисну траву, прочинила двері на ланцюжок. Люди цей засіб безпеки встановлюють дедалі рідше, не здогадуючись, що залізо, з якого його зроблено, може спинити багато кого з нечисті.
— Невже не впізнала? — Глибокий оксамитовий голос упиря вабив не згірше за чари. Виразні вилиці, чітка лінія підборіддя, в міру пухкі губи, грецький ніс та смоляно-чорне, зачесане набік волосся — у голові промайнув образ брутально-гарячих акторів старого Голлівуду.
— Ти хто? — спокійно запитала я, міцніше стискаючи мішечок із полином.
— Всеволод. — Упир зняв темні окуляри й показав червоні з чорними райдужками очі. — Можна Влад. Ми спілкувалися на шабаші.
Тепер я його пригадала — кровопивця-свінгер з ім’ям майже як у Дракули. Світлини на мобільному та уривки спогадів підказували, що ми з ним не лише спілкувалися. І чого він приперся без попередження? Ще й так невчасно…
— Атож, класно розважилися, — заторохтіла, бажаючи якнайшвидше позбутися новоспеченого прихильника. — Слухай, я зара трохи зайнята…
За спиною гримнуло, ніби у стіну з розгону врізався носоріг. Тоді пролунало потужне виття, якому позаздрила б і банші.
— Проблеми через повний місяць? — проникливо запитав упир. — Можу допомогти з вовкулакою. Маю досвід.
Твори авторки опубліковані у низці збірок та міжавторських проєктів, серед яких «Корчма на перехресті світів», «Агенція “Незалежність”», «Через воду і вогонь», «Жах із глибин», «Ступені свободи» та ін. Дебютувала з великою формою у 2025 році з романом «Дарунок шістьох».
Родом зі Львова, живе в Києві. Має філологічну та економічну освіти. Пише у різних піджанрах фантастики, але перевагу надає фентезі.
Отямившись останньою після шабашу, дівчина зрозуміла: зник магічний жетон, без якого вона не має права займатися бізнесом. Натомість Хвенька натрапила на забутого кимось чихуахуа. Треба терміново шукати жетон, та й собача не годиться кидати. На Лисій горі водиться всяке, ще образять… Якби ж Хвенька знала, які грандіозні проблеми спричинить цей маленький цуцик, і куди заведуть її пошуки жетона! Та й в «УкрАстралбанку» навряд здогадувались, кого беруть на стажування в інвестиційний підрозділ.
