Фікс Алана

Фікс Алана

Середа, 15 травня 2019 г.
Проглядів: 325
Підписатися на комментарі по RSS

— Що трапилось, любий?

Алан сфокусував погляд на великій родимці з чорним волоском посередині. Чому би просто не вирвати його?

Сабріна повернулася до нього та зняла маску кальмара.

— Ти не рухався цілу хвилину. Якщо тантру хочеш спробувати, просто скажи.

Він мовчки сів на край ліжка та втупився у вікно. У місті знов штучна злива, а Кассандра вдома, напевно, готує свої фірмові вафлі. Алан відчув їхній запах і відразу зрозумів, що не хоче ніяких вафель.

— Ти вирішив порвати зі мною, Еле?!

Сабріна така помислива, часто шумить без жодного приводу. Ноги в неї класні. Дивилася багато фільмів, геть нічого не читала. Алан теж не любив книги, але все одно неприємно.

— Не називай мене Елом.

Сабріна зітхнула й обняла його.

— Добре. Я ще щось не так робила?

Вона ніколи не доводить до скандалу, завжди придушує його в зародку, і в повітрі залишається такий димок невимовленого. Він вирішив нарешті сказати.

— Ти права. Нам треба розійтися.

Маска зі щупальцями бряцнула на підлогу. Сабріна вибігла до туалету, ввімкнула воду.

Він дістався додому на попутному левікарі, але вийшов раніше й вимкнув усі ґаджети, щоби спокійно пройтися. Дощ теж вимкнули, і здавалося, що у свіжовипраному повітрі йому вдасться вловити первісний запах, напасти на слід тієї невловимої субстанції, без якої Алан Руса такий нещасний.

— Сімдесят шість відсотків ймовірності, що ваш фікс — нетривіальна сексуальна пригода полігамного характеру, — сказав КВАСК кілька місяців тому.

Може, просто не варто було довіряти вибір коханки дружині? Кассандра запропонувала Сабріну не тому що знала її, а навпаки — з цією дівчиною в них з Аланом не було спільних френдів у жодній соцматриці. Потайки завести коханку наприкінці двадцять першого століття — поганий жарт із двадцятого.

Алан підійшов до комфортно підігрітих дверей свого будинку й уперся в них лобом. КВАСК якось розпізнав його руде волосся та відчинив. Квантовий суперкомп'ютер ніколи не помиляється, казали вони.

— Тридцять сім відсотків ймовірності, що ваш фікс — нова соціалізація, — пробубонів із панелі КВАСК. І навіть запропонував варіант, від якого Алану захотілося вити.

Він умостився в подружньому ліжку, де Кассандра цмокнула його в щоку і відвернулася дивитися фільм із субтитрами галаксіоном.

— Я хочу вафель, — сказав він раптом. — Принести тобі?

— До-джома, — відмахнулася вона.

Це означало «я не буду». Алан чув це надто часто.

— До-джома, — бездумно повторив він і передумав йти по вафлі.

Класно, коли в тебе такий простий фікс — космічна мова. Йому нічого не залишалося, як написати Лані.

Вони зустрілися під час ланчу вже вранці. Алан переводив погляд із засміченого столу ресторанчика-трейлера на кіз, які просто зараз гидили за вікном, і не міг зрозуміти, що з цього бридкіше.

— Тож квантовий розумник наказав тобі знайти мене?

Алан кивнув і скривився. Лана неприродно розгладила своє обличчя біокремами, до того ж воно нагадувало маску для тренування нейромережі-візажиста.

— Йому краще знати.

— І ти відразу приперся! — вона зарохкала від сміху, з рота полетіли шматки салату і клонованого м'яса. Щось уже прилипло до її зеленого волосся з голограмою дракона.

— Ех, братику, а ти злив за собою тоді? Чи залишив величезну купу пухкого гімна?

Сім років тому Алан вийшов у туалет на похоронах їхньої матері та втік через вікно. Перед тим Лана так назюзилася, що полізла цілуватися до священика. Або це був просто аніматор? Відтоді вони й не бачилися.

Алан хотів було нагадати, хто поводив себе, як справжнє лайно, але замість цього збрехав:

— Я скоро помру.

Лана миттєво затихнула й постаріла років на десять.

До вечора вони обійшли десятки зо два барів. Десь на другій блювоті в закутку, який смердів козами, Алану здалося, що нова стара соціалізація дійсно дарує цікавий досвід.

Наступного ранку він роззнайомився з двома чоловіками Лани і трьома дітьми — хто від кого й куди, не дала розібратися мігрень. Сестра напоїла його кавою з невідомими травами — нібито дуже корисними — і потягла на збори в місцевому громадському центрі.

— Найбільша секта в окрузі Нульової зайнятості! Теж не працюєш? Нащо марнувати час перед смертю, чи не так?

Алан щось промимрив. Він нічого не мав проти сект соціалізації та й сам відвідував Свідків Темної Енергії, де траплялися цікаві космологічні дебати. Алан ані дідька не розумів, але рейтинг інтелектуала для КВАСКа сам себе не підтримає.

Вони прийшли до баскетбольного спортзалу, де були зайняті майже всі трибуни. Алан дивився навсібіч і намагався зрозуміти, що може об'єднувати цих дикунів з околиць. Окрім кібрестлінга, нічого на думку не спадало.

— Зараз почнеться! — Лана штовхнула його в плече й почала банку смердючого козячого пива.

Дах роз’їхався, згори повалив дим, і на майданчик почав спускатися непізнаний літаючий об'єкт, у якому Алан незабаром упізнав обвішаний лампочками і дзеркальними панелями левітрак. Публіка улюлюкала, хтось ззаду кидав порожні банки, поцілюючи по перших рядах. Машина зависла в метрі над підлогою, і тут із люка вистрибнула дивна куляста істота на десяти ногах.

— Ми прийшли з ми-иром! — пролунало з усіх динаміків, і колобок забігав навколо левітрака, збираючи прокляття й удари різними предметами. Його чорним, немов ґумовим тілом ходили хвилі, рухався він непередбачувано, як живий. Алану стало моторошно, хоча він і зрозумів, що це просто перепрошитий бот з утилізації арктичного сміття.

— А я прийшов зі стволом!

Гучний ляск, кулька відлітає в бік, розмахуючи кінцівками. З левітрака зістрибує коротун у військовому камуфляжі й наступним пострілом із дробовика добиває нещасного бота. Чорне тіло опадає, натовп біснується… Нарешті Алан моргнув.

— Ми не просили уряд контактувати зі всякими тварюками! — продекламував воїн, придавивши військовий чобітом труп ворога. — Ми попереджали їх, що буде гірше! І що ми отримали?

— Кляту війну! — проверещала Лана першою.

— Саме так! Неоголошену війну! — коротун перезарядив дробовик поруч із обличчям, щоби звук потрапив до мікрофона біля рота. — Людство занадто розім'якло! Уряд каже, що чужинці дуже далеко, що вони ніколи не дістануться Землі — але нас не обдуриш! Їхні щупальця вже обвили нашу шию та готові здавити її, коли ми зовсім розслабимося!

Алан викликав очний комунікатор і перевірив, чи зарахувався йому чекін. Збіговисько космістів — останнє, що потрібно його бездоганному профілю, тим паче з українськими та іранськими мігрантами в ДНК-карті. Він вирішив, що вислизне під шумок — якраз приглушили світло — але ведучий знизив голос, і трибуни затихли.

— Всі ми так чи інакше потерпаємо від каверз чужинців, але сьогодні до нас завітала особлива людина. Один зі стелс-супутників на далекій орбіті спробував стерилізувати його прицільним гамма-пострілом. Але замість цього він отримав смертельну дозу опромінення. Бідоласі залишилося жити лічені тижні… Де ти, брате?

Лана ні з того ні з сього схопила Алана під лікоть і рвонула догори.

— Ось він, ось він! Чергова жертва цієї клятої війни!

У колі від прожектора на них дивилися всі, над головою дзижчав дрон-мікрофон.

— Е-е-е, — сказав Алан.

— У мого брата вже почалися проблеми з мовою. У розквіті сил, така трагедія!

— Гей! Я точно не вмираю, і ніякі прибульці мене не опромінювали! Вона бреше! — це сказав мозок Алана, а з рота вирвалося: — Игхибрил!

— Я ж казала, дуже корисні трави. Не рипайся, — прошепотіла Лана на вухо, й Алан раптом зрозумів, що не вимовив жодного слова, відтоді як випив кави.

— Благаю, не будьте байдужими! — вона схлипнула на весь зал. — Навіть один токен допоможе полегшити страждання моєму братикові!

Вона дуже реалістично заридала, і дрон відлетів. Чекін зарахувався.

Після шоу їх обступила юрба космістів, і Лана виклала всі подробиці підступного замаху: так, Алан був на пікніку із сім'єю, розлігся на сонечку, тут його і прихопили. І це ще добре, що дитину не зачепило! Наостанок вона дала всім номер свого рахунку для пожертв.

— А ще напишіть Аланові, хто саме з чужинців це міг бути! Ваша увага підтримає його, ось адреса, — на що опромінений тільки мотав головою й мукав.

На левістоянці Лана закурила й посміхнулася.

— Це компенсація мого морального збитку. Еге ж, помирає він, а дружина не в курсі! Мило побазікали з нею. Як-небудь завалимось до вас на обід, а ти навіть не писнеш, зрозумів? Я тобі не якийсь там пунктик у плані сраного КВАСКа! Ви там подуріли зовсім зі своїми фіксами…

Самопевна тушка пішла геть і показала середній палець на прощання. Алан побоявся їхати додому під травами й вирішив узяти зміну на роботі.

Сиди собі мовчки в комфортному офісі та слухай космічний шепіт. Щоправда, він не розумів, кому спало на думку назвати ці сигнали шепотом: вони могли бути й тихими, й оглушливими, і візуальними, і смаковими, навіть тактильними та емоційними.

За терміналом Ейдобіржі Алан прослухав кілька коротких уривків із низькочастотним виттям чи то вітру на газовому гіганті, чи то невідомого звіра в пустелі, а потім за інструкцією приклався грудьми до спеціальної панелі й відчув лоскотання за правою лопаткою, причому воно було жовтим. Усі відчуття й асоціації він заніс до анкети і відправив на сервер разом зі своєю версією, що це могло означати. Модуль КВАСКа вивчав тисячі таких здогадок і намагався дійти власного висновку, що за технологія може ховатися в цьому біржовому лоті, але зазвичай видавав нісенітницю.

Нуднувата робота, але без неї можна з глузду з'їхати. Як Лана.

Нещодавно Алана запросили виступити в школі близнюків як одного з трьох батьків на весь клас із повною зайнятістю — сімнадцять годин на тиждень. У діточок очі горіли — усі мріють отримати хоч якусь роботу, коли виростуть. Марно.

— Уявіть, що є магазин іграшок, де все запаковано в однакові контейнери. Класний конструктор не відрізниш від якогось нудного ведмедика. Але до кожного додається загадка — або картинка, або пісенька. Якщо відгадаєш хоча би приблизно, нова іграшка може дістатися тобі, в обмін на одну з твоїх старих. Я один із тих, хто розв’язує такі задачі й допомагає вченим вирішити, чи не занадто складний для нас цей конструктор. Та й узагалі, раптом нам не потрібно нічого такого!

Протягом усієї історії торгів на Ейдобіржі люди обміняли два своїх лоти на точні параметри частки темної матерії та рецепт біокремів від зморшок. Будь-кого спитай — великим проривом вважали тільки один із них, але ніколи не обидва одночасно.

За роботою Алан уже й забув про інцидент із Ланою, але тут йому почали надходити листи від космістів.

«Перерахував сто токенів. Так бісить, що ці тварюки залишаються безкарними! — писав пухнастий_цисгендер_2078. — У мене є теорія, що тебе опромінив супутник пентахорів. Вони лише за дюжину парсеків…»

«…Ви мій герой! А каніцефали із Сіріуса…» — підтакував Убий_всіх_косморилих.

Алану швидко набридло вчитуватися, і він лише гортав прикріплені картинки. Усі цивілізації в Галакнеті ділилися мінімумом інформації про себе — особливо про свої точні координати — але були зобов'язані показатися. Не те щоби хтось міг перевірити ці об'ємні зображення на справжність, але треба ж на чомусь будувати космодипломатію.

Алан ніколи не цікавився чужинцями, тож йому могли надіслати персонажів комп'ютерної гри, і він не помітив би. Пентахори здалися зовсім нереальними — величезні лускаті бублики з п'ятьма кінцівками й каламутними плямами по всьому тілу. Очі? Залози? Земні вчені сперечалися про кожен вид роками — навіть про каніцефалів, які на вигляд були просто мавпами з головами німецьких вівчарок.

Коли Алан здав останню серію звітів і вже збирався йти, якийсь собі Персей_21 зі щитом на юзерпиці надіслав лист без тексту, зате з темою: ДЕМОНГОРГОНАПЕРЕТВОРИТЬТЕБЕНАКАМІНЬ. Рука сама потягнулася клацнути по вкладеному зображенню.

— Яке ж воно… — не витримав Алан, але не зміг закінчити.

Вогка рожева шкіра. Маленькі щупальця, що переходять у більші щупальця. Клаптики синьої рослинності в несподіваних місцях. Довгі отвори з червоними обідками на найтовстіших ділянках тіла. Над усім цим височіла кістяна куля з чотирма очима по колу й хобітком нагорі. Метагоргоніанець являв собою нещасний випадок із маскотом: костюм розплавився, а зсередини ніби намагалася вирватися жінка. Алан добре уявив її: зовсім молоденька, із соковитими грудьми й акуратною дупкою, але не дуже худорлява. Така гола й беззахисна там. Він би залюбки допоміг їй вибратися назовні, засунувши руку в один із тих червоних отворів, а потім…

Алан пересмикнув усім тілом і погасив екран.

Дорогою додому серце так і підплигувало, а певна частина тіла дійсно перетворилася на камінь.

Розтріпана Кассандра зустріла його в просякнутому потом спортивному костюмі й намагалася розповісти про несподіваний дзвінок Лани, але Алан закрив їй рота рукою й силою поклав на фітнес-килимок. Не давши дружині отямитись, він просто розірвав обтягуючі легінси в декількох місцях.

Бот-прибиральник із радісними біпами підбирав шматки тканини, Кассандра здивовано стогнала, а Алан не менш ніж півгодини рятував свою юну Андромеду з тіла огидного чудовиська.

— Це було… грандіозно, — прошепотіла дружина в кінці. — Добре, що хлопчики в гостях. Ти що, розійшовся із Сабріною?

Алан ствердно гмикнув, хоча вже міг говорити.

— Я рада, що соціалізація з Ланою так… допомогла. Хочеш фрешу?

— До-джома, — кинув Алан і втік до ванної кімнати.

Він не впізнавав себе, і це йому… подобалося? Лише за кілька хвилин у душі відчув, що вода холодна.

— Це протиприродно, і вже точно не твій фікс, — сказав Алан у дзеркало і видалив усі листи від космістів.

Кілька днів він намагався вдавати, що нічого не сталося.

У спа-центрі була знижка на абонемент, він проплив півкілометра в басейні й повністю видихся. Зовсім ні про що таке не думаючи, Алан пішов переодягатися й побачив у когось рушник із восьминогом у космічному скафандрі.

Спалах! — викликали охорону, збоченцям тут не раді, абонемент анульований. КВАСК мінуснув профіль.

— Просто відголос, тепер усе нормально, — переконував Алан домашнє дзеркало.

За день вони всією родиною поїхали пікнікувати в один із тих парків на дахах супербудівель — зовсім як у фантазії Лани. Облюбували місце під старим деревом. Близнюки бавилися й окропили кетчупом міцне коріння — провівши рукою по гладких щупальцеподібних відростках, Алан уловив фатальний патерн.

«Краще б мене і справді опромінили».

Він змусив усіх сидіти аж до заходу сонця, щоби не ганьбитися перед дітьми. Принаймні, цього разу вдалося зняти напругу контрольовано, у найближчому туалеті.

— Це геть нічого не означає, — заявив Алан дзеркалові.

Кассандра покликала на вечерю нову подругу з курсів галаксіона — ще одна з фіксом на спілкуванні з чужинцями, але, звісно, без жодних шансів. Гарненька мулатка, без партнера, працює якоюсь там радницею в держструктурах — Іві її звали. Алан грав роль ввічливого та терплячого чоловіка за жіночим столом, доки Кассандра не винесла головну страву.

— Я спробувала дещо новеньке! Тут і гаряче, і коктейль водночас. Зверху звичайний жульєн із креветками і грибами, але якщо ви увіткнете ці витончені трубочки глибше, то зможете висмоктати гарячий соус із лікером! Ну як, подобається, подобається?

Алан безпорадно подивився на дещо рожеву сирну масу з отворами, з яких виривався пар, і кивнув.

— Іві, хочеш зверху ще кропом посиплю, він такий запашний…

«І схожий на волоски», — мало не виголосив Алан.

— До-джома, — на щастя, відповіла гостя, але його думки вже було не звернути з хибного шляху.

Добре, що Кассандра сама пішла проводити Іві — він встиг вислизнути до ванної.

— Добре. Якщо це ціна, я готовий платити, — мужньо зізнався Алан дзеркалу.

Він знов завантажив об'ємні зображення метагоргоніанки — у жіночому роді було легше змиритися з демонічною привабливістю чужака. Увечері, коли Кассандра заснула, Алан влаштував собі міжрасову сесію в душі.

Але кому надовго вистачить однієї ледве анімованої картинки?

За кілька днів Алан викачав із мережевих форумів усі аматорські арти й моделі чужинці та по коментарях зрозумів, що він у цьому не самотній.

«Є один відеочат, вони дуже непогано імітують у костюмах, — поділився в особистому повідомленні товариш по фіксу й доклав посилання. — Тільки не пали свій профіль, КВАСК може забанити».

Кассандра натішитися не могла: чоловік купив виводок суборбітальних дронів зі спеціальним планшетом і з близнюками мало не кожного дня запускав їх із дворика на даху — вогники тільки й миготіли серед левікарів. Щоправда, коли хлопчики тікали вечеряти та базікали дурниці про те, що стануть пілотами космічних винищувачів, Алан спускався до підвалу і якось довго перенастроював зовсім нові апарати. За кілька днів Кассандра не витримала і прийшла туди, щоби переконати його звернутися до техпідтримки. Вона застала розчервонілого чоловіка з голим торсом — він тільки-но жбурнув планшет у стіну й тепер збирав уламки.

— Не працює! — скрикнув Алан, який не бачив дружини. — Зовсім не вміють робити як треба, недостатньо просто звиватися…

Він помітив Кассандру й завмер. Вона кинулася втішати його й хотіла продовжити вночі, але Алан сказав, що втомився.

Алан Руса дійсно дуже втомився. Але знайшовши нарешті свій фікс, вирішив йти до кінця.

«Є одна вінтажна крамниця, — порадив анонімний самаритянин Із найглибшої підмережі. — Товар дуже дорогий, але автентичний».

Координати завели Алана в нетрі старого одноярусного міста. Під саваном верхнього мегаполіса панувала напівтемрява, пахло кавою й тютюном - атрибутами часу, коли люди безбідно жили самісінькі у Всесвіті.

Двері лавки дзенькнули, він ступив між рядами завалених книжками стелажів і роззявив рота — не від подиву, а щоби не відчувати задушливий аромат зложищ целюлози.

Поруч виник дідок в аналогових окулярах для зору і спитав, чи гість шукає щось конкретне.

— О, так, — Алан викотив перед очима лист аноніма й зачитав кодову фразу: — «Галопом по Галактиці», у шкіряній палітурці і з закладкою. Обов'язково із закладкою!

Дідок хихикнув і телескопічним протезом руки підхопив томик з-під самої стелі.

— Важливо дуже уважно прочитати передмову, — підморгнув він, а потім пошепки додав: — Дуже рідкісне видання, на ваш страх та ризик.

Алан того вечора притягнув до підвалу цілу сумку книг і почав нарощувати нагорі ще одну кімнату — читальний кабінет. За вечерею він оголосив родині, що це його остаточний фікс, а ще він зробив великий внесок у фонд ліквідації наслідків біологічної війни в Африці — для покращення їхнього загального профілю, звісно. Кассандра зазначила, що КВАСК таких варіантів не пропонував, але Алан обняв її, поцілував і сказав, що скоро буде дуже щасливим.

У той самий день Алан місця собі не знаходив. Коли справжній фікс був так близько, він став сумніватися: як бути, якщо шифрування підведе? Чи може КВАСК засікти сторонній сигнал у фоновому шумі Галакнета? Другої спроби не буде, а він уже заплатив на місяць заздалегідь. Раптом це шахрайство!

Але зупинитися зараз він не міг. Коли настав час, Алан усамітнився в кабінеті для читання й розгорнув «Галопом по Галактиці» на сорок другій сторінці. Із сумішшю страху і збудження він спостерігав, як із паперу проступає каламутний наномонітор. Картинка швидко проявилася: над кам'яним резервуаром із фіолетовою рідиною стелився дим, у кутку вже біжав таймер. Алан затамував подих і опустив руку…

Метагоргоніанка з’явилася з безодні, як Харібда — ось тільки її Одіссей жадав зустрічі.

Щупальця спершу обнишпорили краї резервуару, і лише потім над поверхнею з'явилася голова з вінцем очей і хобітком. Навколо з води вирвалося кілька струменів, ніби під кромкою пропливав косяк мініатюрних китів. Нарешті, метагоргоніанка оголила своє сильне тіло з переплетеннями мускулів. Картинка виявилася настільки якісною, що Алан розрізнив навіть жилки судин на рожевій шкірі, крапельки на кінцях синіх волосків, невелички скупчення слизу біля червоних отворів. Чужинка почала показувати йому щупальця одне за одним, переплітаючи їх, здерідка гладити себе та граціозно звиватися, як не могла жодна людина в костюмі.

«Яка ж вона… неймовірна!»

Міжзоряний акт відбувався в повній тиші, але йому примарилося, ніби чужиниця зітхає — призовно, чуйно, тепло, як у ніч перших поцілунків із юною дівчиною. Раптом вона провела кінчиком щупальця по червоному обідку… Землянин швидко досяг свого Евересту й ракетою вилетів у стратосферу.

Алан навіть не пам'ятав, коли трансляція закінчилася — ще довго він був не в змозі поворухнутися і витертися та тупо видивлявся на оформлення шрифту в диво-книжці.

«Космос холодний і неосяжний», — вихопив він рядок і зрадів, що йому так тепло й більше не самотньо у Всесвіті.

Це відчуття він постарався розтягнути на три дні, до наступного сеансу. Книжковий планшет не зберіг запис, але Алану вистачило власної пам'яті.

Для другого рандеву йому неминуче захотілося чогось більшого. Метагоргоніанка робила все фантастично, але їх зв'язок усе ж таки залишався неповним…

Він зробив додатковий внесок у підставний фонд і за шифром із книги доклав своє побажання. Відповідь прийшла позитивна.

Чудовий настрій Алана не зіпсувало навіть те, що у вечір другого сеансу Кассандра знову запросила додому Іві. На радість господині, чоловік поводився грайливо, багато жартував і навіть запропонував тост — за те, щоби жінкам неодмінно довелося випробувати свій галаксіон на практиці в Дипломатичному корпусі.

— Ой, припини, Алане! Це вже занадто, — реготала Кассандра.

Іві ледь посміхнулася:

— А що, це не так уже й нереально.

Як випили, Алан розв’язав язика:

— Знаєте, ми з ними дуже схожі. Якими б чужими вони не здавалися — щупальця, тіла-бублики і все таке — будь-які істоти у Всесвіті жадають розуміння, хочуть знайти своє щастя в контактах з іншими. Навіть якщо між ними не так багато спільного на перший погляд.

На цих словах він випадково подивився на дружину, яка вважала себе не зовсім вартою Алана — і та розтанула.

Вони б сиділи й сиділи, але в Іві вчасно виникли термінові справи. Алан не поспішаючи підготувався до вечора читання, зокрема, виголив частину волосся в паху й переналаштував книгу. Хоча в кабінеті було не дуже просторо, він знайшов непоганий ракурс. Хвилювався, як незайманий.

Коли метагоргоніанка з’явилася на поверхні фіолетового озера, чотирьом її очам постав Аполлон із далекої планети у всій первісній красі. По невластивому тремтінню щупалець Алан вирішив, що чужинці теж подобаються його члени, та вони почали інтуїтивну гру, шахову партію спонтанних і ритмічних рухів, поступово створюючи міжзоряну симфонію сексу. Коли оркестр рук і щупалець уже майже досяг кульмінації, Алан примружився і видав протяжний стогін — як раптом почув у відповідь дуже виразний видих!

— Алане?!

Він відскочив у куток, зіщулився і приготувався пояснювати Кассандрі, що тут відбувається, але двері кабінету були замкнені.

Втім, на моніторі з метагоргоніанкою проступило людське обличчя, на яке він очікував найменше. Сувора Іві у формі Дипломатичного корпусу витріщилася на нього з такою огидою, що сумнівів бути не могло: вона спостерігала іншу частину трансляції теж.

— Що за… Що ви…

За кілька секунд екран згаснув.

Алан одягнувся, поцілував близнюків, які спали нагорі, та уникнув Кассандри.

Левікар відвіз його до океану, де Алан покидав камені у воду й не вирішив, чи справді хоче втопитися.

Він уже збирався пішки йти до Лани, але в небі завила сирена урядового ховера, у спину вдарив прожектор. Хованки в кущах-пластикофагах швидко закінчилися в паралізаторній сітці.

— Це дуже, дуже серйозно, Алане.

У кімнатинці десь у надрах Дипкорпусу були тільки він, Іві та спрямована в обличчя камера КВАСКа. Мікроскопічний дрон підкурив радниці справжню сигарету — тож усе дійсно серйозно.

— Якщо є можливість, не кажи Кассандрі. Я можу якось відшкодувати…

Іві похлинулася.

— О, це найменша з твоїх проблем. КВАСКу?

— Передача фізіологічних даних іншому суб'єкту Галакнета ставить під загрозу позиції Землі на Ейдобіржі й потенційно весь наш біологічний вид.

— Та не це!

— З іншого боку, ми отримали чимало цікавих даних про метагоргоніан…

— Окей, я скажу. Вони теж бачили ваш милий порночат. І за знущання з їхнього юнака оголошують нам війну.

Алан так сіпнувся назад, що ледь не перекинувся разом зі стільцем.

— Але це неможливо! Космос просто неосяжний, жодна цивілізація не здатна дістатися до іншої!

— Невідомо, — встряв КВАСК. — Тисячу п'ятсот п'ять років тому наголи оголосили війну ердефійцям. За сімдесят п’ять років ердефійці перестали виходити на зв'язок. Відстань між ними майже та сама, як…

— Ми гадки не маємо, які технології насправді є в чужинців! — майже прокричала Іві. — Навіть якщо вони не можуть подолати швидкість світла, між нами і кластером метагоргоніан лише двадцять парсеків! Вони долетять ще за життя твоїх близнюків, Алане! Подумай про них!

Він зблід, але похитав головою:

— Нісенітниця. Ну початився з їхньою дівкою, навіщо війну оголошувати?

— Збоченець чортів, у них немає дівок! — Іві загасила сигарету об стіл. — Теорія каже, що всі метагоргоніани — типу як клітини одного організму, які розбіглися. А саме цей був дуже молодий! Тож можна сказати, вони взяли це близько до серця.

— Все одно я не вірю, що вони знищать нас. Це блеф!

— А уряд вірить, — відрізала Іві. — І погодився на умову метагоргоніан із врегулювання. І ти зробиш, то, що вони хочуть.

— Стратити порушника в прямому ефірі Галакнета, — процитував КВАСК.

— Що?! І ви готові вбити мене за їхньою забаганкою?!

Іві зітхнула.

— Не зовсім, — Іві відвела очі. — Є нюанс...

Метагоргоніани погано зналися на людській фізіології й не зовсім коректно вибрали метод страти. Їхній життєво важливий орган — той самий хобіток, що стирчав із чотириокої голови, тож за аналогією вони вирішили…

— Ви відріжете мені що?! Ні-ні-ні!

Іві зітхнула: й ось заради цього треба було роками будувати дипломатичну кар’єру.

— По-перше, знеболимо, по-друге, відразу ж пришиємо назад. Суттєвих наслідків не повинно бути.

— Чому не можна зімітувати це, показати обманку?

— Маніпулювати сигналом Галакнета неможливо. Усе має бути по-справжньому, причому добровільно з твого боку. Це друга головна умова.

— Та ви всі подуріли, — Алан схопився за голову. — Я не дозволю нічого робити зі своїм тілом, у мене є права…

— У мене є право кинути твою дупу до в'язниці назавжди! — Іві грюкнула по столу. — Алане, ми повинні зробити це тихо і швидко, щоби ніхто не дізнався…

— Невдача, — прокинувся КВАСК. — Стався витік.

Іві вилаялася галаксіоном і вилетіла з кімнати.

Той, хто дав Алану нелегальний доступ до космічного чату, тільки-но злив запис у мережу.

За першу добу він набрав п'ять мільярдів переглядів. Оголошення війни теж не вдалося утримати в секреті, і вже наступного дня на всіх екранах світу тільки й говорили — як висловився один дотепний коментатор, про penis belli.

— Чи міжзоряна війна можлива?

— Це політичне питання! Ми новачки в цій системі й повинні вибачитися…

— Якого збоченця взагалі може збуджувати ця тварюка?

— По всьому світу об'єднуються любителі міжрасового сексу і вимагають, щоби їх бажання поважали так само, як…

— Якщо кальмари реально розбомблять нас, це буде найбільш ідіотська катастрофа в історії людства!

— Алан Руса визнаний антигероєм року…

— Алан Руса?

— Алане Руса, якщо ви нас чуєте…

— Монстрофіл!

Він провів три дні за переглядом новин в окремій камері в стінах дипкорпусу. Перш ніж назавжди заблокувати його, Кассандра написала, що змінить ім'я собі і прізвище дітям. Кожні кілька годин приходила Іві, але Алан незмінно відповідав відмовою.

— Це мій фікс і моє тіло.

— Боюся, це дещо більше. Зате ти ввійдеш в історію.

«Про тебе забудуть за день, але до кінця життя ти клоун із пришитим членом», — чує Алан.

Згодом під будівлею на кількох рівнях зібралися величезні натовпи із плакатами. Він одразу впізнав левітрак, обвішаний вогнями, і коротуна в камуфляжі на великому плані.

— Алан Руса — герой Землі, ми вимагаємо негайно звільнити його! Він не боїться чужинців, які смертельно опромінили його! Це приклад для всіх поколінь…

— Братику, ви-ибач! — до кадру влізла по-справжньому заплакана Лана. — Я була гімняною сестрою! Якщо ти мене чуєш: навіть не думай ні на що погоджуватися, ти нічого їм не винен! Нехай ці тварюки подавляться, і я про уряд теж! Ми витягнемо тебе звідти…

Алан усміхнувся: хто би ще підтримав його!

— Лано, Лано, що б ти зробила на моєму місці? — запитав він вголос у зображення сестри.

«Зробила би так, щоби ці виродки назавжди запам'ятали прізвище Руса!» — відповіла в голові найнестерпніша жінка на Землі.

Алан гмикнув.

За кілька годин він помахав у камеру КВАСКа:

— Гаразд, зробімо це.

Усе підготували миттєво.

Іві поплескала його по плечу і сказала, що все людство у великому боргу. Боти розрізали на ньому спідню білизну й підштовхнули до дверей у студію. Він подумав, як чудово було б опинитися вдома, з дружиною і близнюками, пити фреш із вафлями й дивитися серіали із субтитрами галаксіоном. Може, хоча б діти від нього не відвернуться.

Але зараз він має думати про метагоргоніанку, щоби прийти в бойову готовність, як під час трансляції. Збудження незабаром приходить — втім, не від думок про щупальця та обідки, а від передчуття того, що зараз утне Алан Руса.

Він рішуче підходить до дверей і відчиняє їх. Гільйотина для пеніса сяє в променях потужних студійних приладів. Червоний вогник у темряві говорить про те, що Галакнет уже працює.

Людство і справді занадто розім'якло. Вони хочуть, щоб Алану Руса зробили пенектомію на потіху огидним монстрам — а потім жити далі, наче нічого не сталося, у своєму сонному світі із КВАСКом і біокремами.

Але це зовсім не той фікс, який він готовий їм запропонувати. Людству потрібна ерекція.

Алан підходить до гільйотини і з гуркотом перекидає її на кам'яну підлогу.

— До-джома! — вигукує він єдине, що знає галаксіоном. — Я не буду!

Ззаду наближається тупіт.

— До-джома! Кассандро, близнюки, я люблю вас! Нічого не бійтеся!

Метагоргоніани від’єднуються й більше не приймають виклики.

***

Алана Руса засудили до довічного ув'язнення за тероризм, але після багатомільйонних петицій відпустили на поруки до сестри.

Ми переїхали до нього від мами, як тільки змогли. Як і мільярди людей по всьому світу після початку Першої Майбутньої війни, ми тренуємося, винаходимо, виторговуємо технології по Галакнету, щоби зустріти чужинців у всеозброєнні за сорок, п'ятдесят, шістдесят років. Якщо вони прилетять.

О, ми дуже хочемо, щоби вони прилетіли. Послухайте КВАСКа, він не вміє брехати:

— Шістдесят п'ять відсотків населення Землі назвали своїм фіксом Першу Майбутню, а Алана Руса — героєм.

Ми, брати Руса, пілоти космічних винищувачів, поведемо всіх за собою.

Зрештою, і нас, і цю війну породило одне й те саме бажання.

]]>twitter.com facebook.com vkontakte.ru odnoklassniki.ru google.com/buzz friendfeed.com ya.ru mail.ru myspace.com rutvit.ru pikabu.ru liveinternet.ru livejournal.com blogger.com google.com yandex.ru memori.ru]]>