З 31 травня по 4 червня у Хорватії відбувався 25-й Європейський фестиваль оповідань. Він охоплював два міста: Загреб і Задар. А цьогорічною темою стало протистояння «Людина проти машини».
Як можна подумати одразу, йшлося винятково про фантастику і повстання машин, але насправді це не так. Гостями фестивалю були письменники різних жанрів. При цьому усі вони торкалися головної теми у своїх дискусіях з модераторами. Хтось розповідав про вплив соцмереж на свою творчість, перспективи письменництва у добу ШІ, а хтось ділився секретами власне написання фантастики.
Вхід в локацію фестивалю. Фото: А.Ковальова ©
Окрім хорватських авторів, на фестиваль завітали їхні колеги з інших країн. Цьогорічними міжнародними гостями були Джулія Армфілд (Англія), Карлос Паскуаль (Мексика), Нікола Лалов (Болгарія), Ясінта Нанді (Англія), Крістіна Фалларас (Іспанія) та Фроде Ґриттен (Норвегія).
«Людина проти машини»
Минулорічною темою фестивалю була «Традиція і я», а серед запрошених гостей - Софія Андрухович, чиї романи «Амадока» і «Фелікс Австрія» мають хорватські переклади. Про те, чому нині обрали «Людина проти машини» і який сенс у це протиставлення вкладали організатори, ми говоримо з хорватським письменником Андрія Шкаре.
Цьогоріч ви були програмним директором фестивалю. Можете розповісти більше про головну тему “Людина про машини” - чому обрали саме її? Що це протистояння значить загалом і для вас особисто?
Зустріч людини і машини останнім часом, з популярністю штучного інтелекту, стала актуальнішою ніж будь-коли, і лише питання часу, коли ця зустріч насправді стане протистоянням. Якщо поглянути на ширшу картину, то люди борються проти машин щоденно, у війнах, і це не рідкісне видовище для нас: людська істота з плоті й крові, котра протистоїть металевому танку чи дрону.
Світ, у якому ми живемо, прискорюється: глобалізація, капіталізм і невпинна жага до вигоди намагаються дегуманізувати споживачів (і часто успішно), звести їх до однієї функції. Література — це один зі способів боротьби проти цього, література глибоко і бездоганно людська.
Людський досвід у фокусі літературного інтереса, і у фокусі Європейського фестивалю оповідань — цього року нас цікавили всі різновиди цієї боротьби, яка здається заздалегідь програною, але ми хочемо показати, що це можливо зовсім не так. Доки ми пишемо, доки ми читаємо і слухаємо, і доки намагаємось одне одного зрозуміти — є надія.
Андрія Шкале. Фото: Marko Uuzelac ©
Як обирали гостей фестивалю цього року? Вони дуже різняться за темами та жанрами, які обирають.
Хоч вони різні, автори цьогорічного фестивалю, як і попередніх, мають певні точки дотику. Щоразу ми намагаємося відбирати авторів, які популярні в Хорватії, яких перекладали та котрі мають певну читацьку аудиторію. Але також і запросити когось, з ким наша публіка ще не зустрічалася, авторів, для яких наш фестиваль є першою зустріччю з хорватською аудиторією та які, що нерідко трапляється, завдяки виступу на Європейському фестивалі короткого оповідання, отримують згодом перші переклади своїх творів хорватською мовою.
На фестивалі також було багато хорватських авторів, котрі пишуть оповідання. Яке місце зараз займають оповідання у хорватській літературі? Збірки оповідань менш популярні за романи?
Така ситуація зараз у всьому світі. Роман комерційніший, має більший ринковий потенціал, має ширшу публіку. Читачі у книгарнях і бібліотеках завжди найперше тягнуться до романів. З іншого боку, Хорватія має сильну традицію оповідань, і вона завжди як форма є десь тут. Видавці можливо не поспішатимуть з виданням збірок оповідань і їх точно видається набагато менше за романи, але гарні збірки оповідань знайдуть свою публіку і залишать слід. Вірю, що наш фестиваль цьому певною мірою сприяє. Принаймні нагадує людям, що є певні нові (і старі!) збірки оповідань, на які варто звернути увагу.
Джулія Армфілд про чуттєву і сумну фантастику
Англійська письменниця-фантастка Джулія Армфілд, відома романами «Наші дружини на дні морському» і «Таємні обряди», починала свій творчий шлях з оповідань. У 2019 році вона дебютувала зі збіркою “Salt Slow”. Саме про різницю між прозовими формами, а ще про її підхід до жанру фантастики і розпитувала модераторка дискусії на фестивалі.
«Я пишу, щоб зрозуміти як я почуваюся стосовно того, що відбувається.
Насправді фантастика, на думку авторки, це не про подорожі у невідомі світи, а про цей світ і те, що він змушує нас відчувати. Джулія досліджує у своїй творчості теми катастрофи і нормальності. Зізнається, що часто розмірковує про капіталізм, про те, як ми живемо у своєрідній капіталістичній коробці, і при цьому ми надто відокремлюємося одне від одного, стаємо надто індивідуалізованими. Вона згадує відому цитату Урсули Ле Ґвін про те, що капіталізм здається нам неуникним, але такою саме була і божественна влада королів. Джулія часто до цього повертається подумки.
Джулія Армфілд(ліворуч) з модераторкою. Фото: А.Ковальова ©
Однією з ключових тем авторки є також «горювання». Бо це те, через що ми усі проходимо в житті. І при цьому немає якоїсь інструкції до нього, немає правильного способу це робити. На думку авторки, коли ми сумуємо за певною втратою, то це насправді про нас самих і наші почуття. Ми мусимо примиритися з власним егоїзмом. Джулія любить досліджувати цю тему і також зізнається, що дійсно надто часто використовує дощ і воду у своїх творах, через що її часом дражнять, мовляв, «ну що ти постійно пишеш сумні вологі лесбійські твори».
Розповідає про те, що зараз у культурі і літературі є тренд на доброзичливі та життєствердні історії про квірних персонажів, типу «Коли завмирає серце». Але їй не хочеться писати у такому стилі.
Джулію питають, чим різняться між собою мала та велика проза, і вона пояснює.
Роман – це як сонячна система, а оповідання - планета. Але при цьому між ними немає чіткої ієрархії. У оповіданні читачі не затримуються надовго, тому ця форма ідеально підходить для фантастики. Бо можна застосувати певний тон чи трюк як оповідач. У той час як роман – це вправа на співчуття. Читачі більше проводять часу з персонажами, більше переймаються за них. Оповідання – це наче лишень підглядати за ними крізь щілину.
Анна Ковальова спеціально для «Зоряної фортеці»
червень 2026, Задар, “The 25th European Short Story Festival”
