Останні коментарі

Вітаю.

Але таки цікаво, що ж ті тисячі бійців зробили на тренувальній військ.базі (чи й за її межами?), щоби "почивати на лаврах"

Бачить бог, якого немає, я не відповідав на інші коменти, бо назагал з ними згоден. А от щодо останнього – це вкрай суб'єктивно. У вас склалось враження, що у фантастиці можна описати тільки один варіант майбутнього – найреаоістичніший. Якби це було так, то фантастичні історії можна було б і не писати

Тому в цьому майбутньому досі є церква, гомофобія, диктатура і ну,ні механізми.

Питання смаку. Дякую за відгук.

Текст досить таки нудний.

Американці такого не друкують - а у нас це вважається

супер-текстом...сумно.

все трохи занадто намішано.

P.S. ...баліста використовувавалася для руйнування камяних стін.

Значить дракон був...нерухомим та статичним.

Замороженим .

Розмішило, що дракона збили У НЕБІ, в польті.

А на землі - виникли проблеми.

а потім апофеоз:

Він стрибнув!

Хто стрибнув !!! Дракон !!!

А що ж то ходило, все зелене та мале, й ніжками скрипіло!

та це ж був -коник-стрибунець, мутант ясна річ.

А то було просто якесь НЛО, гра одним словом.

Реальність та глузд відновлено.

у збірник не пройде. Це не фантастика.

А-а-а, чому ніхто не розуміє, що м'ячик пов'язаний з пластиною о_0

О_о Чому не розуміє, це ясно. Незрозуміло, чому саме м'ячик і в чому символізм.

У збірник можна брати, бо

навіть Філіп Фармер писав порнуху - причому досить таки круту.

Ясна річ, що даний твір не не класика порно - а просто Фрейдизм у зеніті, бо розумна істота це не копулятор у всі чорні діри, залиті темною матерієї людської глупоти...

Казя написано премилено. Сю-сю-сю-кання.

Настільки добре і гарно автор пише, що не видно більше нічого.

Це плюс. У збірник можна брати.

На прикладі цього оповідання видно різницю між нами та наприклад американцями.

У нас поезія без меж, а в них ще є логіка, глузд та полеміка із минулим та майбутнім ради нинішнього))))

написано пречудово. Але сенсу ноль.

У збірник можна взяти- але я б такого не купив.

пригадався Салтиков Шедрін в Історії одного міста:

...

Север потемнел и покрылся тучами; из этих туч нечто неслось на город: не то ливень, не то смерч

До збірника взяти можна - але це не фантастика.

І тим більше не стратегія нового бою.

Сладаємо збірник...

Ця оповідка після потужного прополювання могла б заповнити (за відсутності кращого) недостаючі сторінки збірника.

за мову 70 із 100, за сюжет 70 із 100, за відповідність темі 100 із 100. Всього 80 %.

Коротка рецензія

Пригадалася "Остання битва" Шеклі.

Там була проблематика.

А тут якась пастораль. Чомусь правителі створювали повністю незалежну і неконтрольовану машину, навіть не сумнівачись, що машина нас визнає нас істотами розумними.

Авторе - коли суперком проаналізує те, що ми вважаємо знанням, він

наведе порядок - тому автори Матриці, Ex machina , Термінатора etc. очікують зовсім не мамаду.

але то так...

на жаль запізно знайшов цей конкурс. Однак, спробує прокоментувати.

1. Уявимо - що нам треба обрати оповідання для книги, яку потім продати.

цей твір до збірки не проходить - ні ідеї, ні стилю, НІЧОГО.

коротка рецензія:

Початок надихнув:

Якщо раптом вам потрапить до рук будь який ресторанний путівник п’ятдесятирічної давності, там обов’язково будуть слова: “НІЗАЩО НЕ ВІДВІДУЙТЕ РЕСТОРАНЧИК

нагадало симбіоз "Чому я пішов з «Круглодобових гамбургерів Гаррі»" Уот-Еван Лоуренс та "Ресторан на краю Всесвіту" Дугласа Адамса

та на жаль далі все було не так обнадійливо.

що в них могла співати ще Мерилін Монро

автор не бачит,ь що вже навіть у нас вже гомо (скажем толерантно ...ха, габіліси) і пише:

У обох наддержавах до гомосексуальності ставились не дуже схвально,

Це мимо каси, бо з точки зору сарказму та сучасного розвитку подій - фермери мали б зватися Мері та Джон,

а гомо замнити на гетеро

що в контесті спященниці церкви Великих Стволів - є ЄДИНИМ логічним варіантом.

Потім була панянка Аліса:

...яка служила у збройних силах Конфедерації, але не витримала атмосфери тотального сексизму...

інкарнація Супрун - зайвий жарт про пустке місце, який вже за рік-півтора буде незрозумілий НІКОМУ

П’ятеро хлопчиків і п’ятеро дівчат у брудних майках повільно увійшли до ресторану.
Вольдерс нахилився до Аліси й прошепотів:
— Бачиш, хоч десь є гендерна рівність

ЯКА стать - коли замість церкви вже бутафорія!!!

Авторе включіть фантазію !!!

Кумедно читати, шо робот майстер із рукопашного бою боїться людини і хоче якоїсь дурні

Ампер задумався над тим, щоб покласти руку на плече Аліси, але згадав, що минулого разу йому довелось витратити місяць не ремонт руки

а далі стім-панк....зацініть:

У тиші, яка на мить запанувала в ресторані, можна було розчути, як працюють механізми в тілі Ампера.

він що на паровій тязі!!!

Сліпий Майк підірвався на міні

Лікар Ніл Андрос через кілька днів підірвався на міні

і кінцівка цього оповідання також підірвалася на міні.....

А-а-а, чому ніхто не розуміє, що м'ячик пов'язаний з пластиною о_0

А от чого я не розумію, так це того, чому такий герой тільки один.

Але взагалі непогано написано, формат війни цікавий і не затертий (або, в будь-якому разі, цікаво поданий), тому точно буде в топі)

Так, з кінцівкою трохи не влучили. Але назагал це одне з кращих оповідань і точно увійде в мій топ

Дякую за нові відгуки.

Мені приємно, що тексту приділили увагу і що він викликає переважно позитивні враження. У зауваженнях я теж бачу резон - спасибі, що поділилися міркуваннями, для мене це важливо (і це зараз не формула ввічливості). У мене, звичайно, виникли певні думки "у відповідь", але це не так контраргументи, як коментарі, які радше розширюють межі історії, ніж дають пояснення щодо того, що вже в ній є.

Фінальна пояснення про Дні про, ядерну війну та радіацію - зайве. Фантастична складова оповідання теж зовсім слабкого стосується того, що відбувається у тексті.

І це абсолютно не міняє того, що це найкращий текст. За роки Фортеці я стрічка тут не більше п'яти настільки якісних робіт. Автор - боженька. Перше місце.

Взагалі написано непогано, але вся частина до прибуття героя у будівлю 42 - зайве. Щодо сюжету - я читав оповідання, де два штучних інтелекта, що керували сторонами війни, вирішили не воювати. Тобто, 73% вашої ідеї - вже було. Там не було про віртуальну реальність для агресивних. І не було про реальність в реальності. Але ця дуже схоже є у Діка в Убіку. Тому за абсолютну відсутність власної мішки твору - мінус.

Щодо жарту про 73 - насмішило, але ж це відлякує певну частину читачів. Десь 73%

Успіхів!

Гм, цікаво. Хоча більше всього зацікавили стратагеми. Хоча вони не авторські, а китайські, із задоволенням познайомився із всіма тридцять шістьма в інтернеті. Раніше не читав їх, дякую, що познайомили з ними. Про маріонетку, котра переграла ляльковика, цікаво, але неправдоподібно. В основному, маріонетку смикає ціла система, і всі ниточки не йдуть до одного ляльковика, а за кожну ниточку смикає свій ляльковик, мені здається. Хоча в оповіданні описана ситуація, як трапилося одноосібне керування, особисто мені не повірилося до кінця. Ну й правий берег Дніпра просто притягнутий, з таким же успіхом можна написати правий берег Волги, Тигру, Сени, і від цього оповідання не зміниться, на мою скромну думку. Удачі!

Де всі? Продовжую вболівати за цей текст. Камєнти, прийдіть!

Тут багато проблем є в тексті, виловив основне, і ось.

– Дякую. Але не розповідай нікому про цей інцидент. Добре?

Так живі люди, тим паче молоді, з майбутнього, не розмовляють. Не вірю.

– Діду, тобі ж добре відомо, що за місяць потрібно або 20 годин відволонтерити, або відбути підготовку в симуляторі. Нас готують до майбутньої війни з інопланетним ворогом, а я не хочу ні витягати поранених, ні гарувати на збройному заводі.

Експозиція така експозиція.

Хоч вони не завжди одне одного розуміли, але дід був єдиним авторитетом для дівчини.

Таке треба показувати через дію, діалог, а не росказувати прямим текстом. Примітивно.

Уже сівши в автівку, він порвав його на дрібні шматки, які викинув у попільничку. Потім рзслабився, прикурив сигарету і замислився: «Сподіваймося, що мовчати ця курка не буде. Хай патякає більше про фіолетових прибульців, час уже настав».

А з якого переляку ми міняємо фокус і зазираємо у голову цього штатського, якого вперше бачимо, якщо до того завжди фокусувалися на Юті? Дуже штучно...

Потім нам таки його розкривають трохи, але ніякої особливої ролі він не має, це просто функція.

– Тоді зрозуміло. І про новий серіал «Гра планет» нічого не чула?

Омг, просто королівська відсилочка. Така невимушена.

Навіщо витрачати сили на бойові дії, коли можна прийти як рятівники?

Гм, фантастика, кажете? Війна НОВОЇ ери, кажете? Де там...

Енергетичний слід привів міркотеріанців до Сонячної Системи, які завжди були мирною расою, давно пройшовши у своєму розвитку періоди воєн і вдосконалення. І добре знали, що помста не воскресить загиблих близьких і друзів. Але життя на кораблі у відсутності природного світла і води ставило під питання існування міркотеріанської раси загалом.

Я чекав на епізод-лекцію. І я дочекався. Дуже, дуже важко. Не треба так.

Свято зустрічі двох гуманоїдних рас транслювали усі телеканали світу. Дідусь відірвався від екрану планшету, зняв зі стіни стару військову гвинтівку і перевірив приціл.

Ех. Ще одне оповідання без фіналу. Що з вами зі всіма робити?

Як вправа на задану тему - добре, тут багато є типових помилок. Як оповідання, яке треба сприймати більш-менш серйозно, взагалі ніяк. Банально, передбачувано. Треба краще. Не зупиняйтеся.

По-перше, це ніяка не фантастика, і немає тут теми навіть близько.

По-друге, твір має всі ознаки, як би це сказати, ATO exploitation, або, якщо хочете військової пропаганди. Це не щось погане - просто кон'юнктурний бойовик, де хороші наші на чолі з Кривавим Пастором мочать злу імперію. Український патріотичний екшон сферичний у вакуумі. Такі твори теж потрібні, але проблема в тому, що це більше нагадує не творчість, а конструювання з готових блоків. Чесно, я не розумію, як це може бути цікаво. Сергій Лойко у свою кон'юнктуру хоч щось живе додавав, а тут стандарт.

По-третє, купа описів ні до чого, як хто до кого підійшов, а також довгі історії персонажів, які не мають ніяких арок. Порожній об'єм.

І четверте, головне. Якщо вже у нас кон'юнктурний бойовик, його треба завершити. Дати споживачам те, за чим вони прийшли: хепі-енд і дим над Москвою, підірваний Кремль, катарсис. Але ж ні. Навіть за канонами жанру розчарування.

Підсумок: крізь мінуси, окрім рівного, не дратуючого стилю. Перепрошую, НІТ.

Насправді в початковій ідеї головним антагоністом був Дарт Вейдер, що досяг влади після моди голосувати по приколу і що захопив контроль над квантовими комп'ютерами. Але це виглядало ще більш зашквано і довелося скорочувати. Може все ж можна буде повернутися до цього, щоб яскравіше показати трансформацію головного героя. Впевнений, ця трансформація вже незабаром чекає і значну частину країни.

Мені ігрова тема дуже близька. Я, як і ГГ, люблю фентезі тематику і не люблю всілякі кулемети-гранати. Класно описані деталі. Нещодавно якраз читала книжку Дяченків "Цифровий", то мені ГГ нагадав їхнього ГГ, порадувало.

З мінусів, мені незрозуміла мотивація навіщо вони буквально йшли на смерть без якогось внятного плану. Ну підірвуть сервери, нові підняти трохи геморно, але в цілому більше ніж можливо. Нащо воно їм треба щоб аж так жертвувати собою?

Тому кінцівка трохи зіпсувала враження.

З перших речень зрозуміло що це детектив. Ось гості, читачу, вгадай будь ласка хто ж тут в нас всесвітнє зло. Читач шукає ті ключики, які допоможуть відгадати хто ж той Маг. Ключиків немає, тому читач ще більше чекає кінцівку, бо має бути щось неочікуване. І тут, нас настигає фінал і читач розчарований, в розпачі кричить: "Хто маг?" і, не відчуваючи задоволення від оповідання, проходить повз.

Це обман жанру, обраного автором. Назвалися грибом, – лізьте у кошик. Оповідання хороше, треба тільки додати хто ж той Маг і впродовж тексту старанно заховати підказки. Ввести кілька підставних магів, щоб збити нас з пантелику і ото от усе, що детективщики роблять. По обсягу роботи це могло б бути ще +10% тексту, а по ефекту на читача, ще +50 %. Решта: жертовність, пансіон, вистава, не так щоб дуже оригінально, але добре написано і продумано.

73% - карма в нуль.

А виглядало навіть привабливо.

На скільки це псує загальну картину?

Псує, тому що читач спершу налаштовується на один стиль, а потім його кидають наче в інше оповідання і магія першої частини втрачається. Якщо потрібна наукова складова, то її можна спростити (наприклад, без отих всіх козаків з бластерами). Насправді мені шкода, що не побачила оповідання у фіналі, бо потенціал є.

Точно. Наплутав.

Нє, по 6 із кожної.

Із першої групи 5 оповідань, а з другої 7?