Було б добре, як би були б посилання, де можна придбати збірку

Усі історія чудова, але кінцівка — вогінь!

Наче ж артилерія - це крупна зброя, що використовує порох (скажімо, гармати)? А катапульта відноситься не до артилерії, а до облогових машин... Поправте мене, якщо помиляюся!

https://en.wikipedia.org/wiki/Artillery#History

Mechanical systems used for throwing ammunition in ancient warfare, also known as "engines of war", like the catapult, onager, trebuchet, and ballista, are also referred to by military historians as artillery.

Термін вживається як ретронім і до катапульт та подібних знарядь.

На жаль, я не вмію готувати, лікувати, не біолог, не геолог, не геокосмолог, не гідрометеоролог, і навіть на системного механіка не тягну за формальними признаками, бо з моторками не працював. Добре, що хоч володіння іноземною лише бажано. Відчуваю, що мінімум ще рік прийдеться оповідання писати

Сашко, у них ще досі є відкриті посади у команді!

І чому я не в Антарктиді?

Відгук на це оповідання: https://qorachius.substack.com/p/-?r=p19kf&utm_campaign=post&utm_medium=web&utm_source=copy

Вже виправили помилку в назві

Спеціально зареєструвався, аби продублювати питання: Що це за "Зоряний шторм" у Осояну, за творчістю якої я давно спостерігаю? Знайти щось ніде не можу...

Кому що, а курці просо...

Почитала і потішилася, що крім романів, відзначають і збірки оповідань

Як розумієте, я одна й та сама людина. То щось глюкнуло при авторизації, коментар зник, а потім виринув, так мене і задвоїло.

Так, дивлюсь ваш блог, але тут коментую разом з кількома іншими оповіданнями. Цікаво було порівняти з Ролло.

Відгукач и Почитач, чого не очікував - так це відгуків на своє оповідання за півтора місяці після закінчення конкурсу

Ймовірно, почули про цей текст у моєму блозі? Коли я зараз вже відійшов від тексту, то в цілому з вами погоджуюся щодо недоліків. Коли придумав цей авантюрний сюжет із загадкою, то мені здалося, що не вистачає головного конфлікту, але він вийшов недостатньо пропрацьованим та прив'язаним до сюжету оповідання.

Треба якось редагувати, але поки не впевнений, що саме з ним робити.

Дякую за фідбек

Не погоджуюся з багатьма попередніми коментарями про надлишок ідей, надмірну складність і таке інше. Лише в одному місці було дещо незрозуміло, хто на кому стояв: на переході від капітана до пілота, але потім усе вирівнюється. Наприкінці, як мені здалося, текст навіть стає трохи менш концентрованим, ніж є оптимальним, а от на початку та в середині все добре.

Не без ложки дьогтю. Ідея, що люди не дають цим двом середовища, виглядає надто вже натягнутою. Ми у тексті маємо трьох істот, яким достатньо середовища у вигляді атмосфери, океану та розплавленого металу, а для головних героїв перешкою є клонованість та біотехнології? Розумію ідею автора про редуковану особистість у макролюдей, але якось не надто переконливо виглядає, це потребує якогось інакшого обгрунтування (хоча сама ідея, гадаю, має право на життя).

Головні герої надто буденні та звичайні для свого чималого віку та понадлюдського походження, і ця звичайність не має пояснення у тексті.

Не зрозуміло, чому вони обрали саме такий, не надто приємних у їхнії обставинах спосіб заробляти. Це якось пояснюється, може, пройшло повз мене?

Ще один момент: події, описані у оповіданні, мало пов`язані із глобальним конфліктом, в центрі якого головні герої, та його вирішенням. Їхня проблема - люди на дають середовища. Вирішення проблеми згадується - еволюція макролюдини у суспільство, більш придатне для співіснування з богами. Але до чого тут зіткнення з гефестоідом? До чого тут таємниця, яка розкрилася? Виходить так - заявлено велику проблему, герої вступають у взаємодію з іншими персонажами, вирішують локальний конфлікт, наприкінці згадується, що велика проблема може згодом вирішитися безвідносно локального конфлікту.

Найбільше сподобався момент, коли один герой вказує іншому, що люди його переважно боялися, і реакція на цю ремарку. Додає цікавинки до "людськості" персонажа.

В цілому не розумію, чому це оповідання не потрапило у фінал.

І прошу вибачення за довжелезний коментар.

Виконання чудове, з емоційної точки зору вибудовано дуже добре. От самі ситуації, у які потрапляє герой, мені здається, не дуже вдалі саме з точки зору досягнення авторської мети. Вони надто двозначні, кожна ситуація припускає багато рівнозначних трактувань, і тому пояснення наприкінці виглядають дещо притягненими за вуха. Чому звернути увагу на голос матері є правильним рішенням? Чому не звільняти змію є правильним рішенням? З тексту це не випливає. У світі оповідання є якісь закони, з якими читач не знайомий, на них лише натякають. Читач, доки йде дія, намагається ті закони вгадати. А наприкінці йому пояснюють, що закони насправді були отакі (із тексту напряму вони не виводилися ну ніяк), і тому герой напартачив.

Тим не менш, фінал справді потужний. Надто коротким мені не здався, все на своєму місці.

Дещо шаблонне, але тим не менш приємне оповідання. В цілому не маю нічого проти "експозицій", якщо вони на своєму місці, але тут вони добряче знижують динаміку.

Найцікавіше тут - останній фінт вухами. Герой, який спромігся вийти із власної матриці та апрегдитися до деміурга, не спроможний змінити власні вподобання та звички (або швидше не має бажання) та влаштовує матрицю усьому всесвіту, аби лише анітрошки не змінитися внутрішньо. Зробити середину більш динамічною, і буде вогонь.

Гарне оповідання. Спочатку трохи важкувато розібратися, хто на кому стояв, особливо на переході між капітаном та пілотом, але далі все встає на свої місця.

Не погоджуюся з відгуками, що це сценарій, що забагато подій і т. і. Звичайне оповідання, без надмірного спрощення, яким тут нерідко грішать.

Не без ложки дьогтю. Оповідання сприймається трохи як красива іграшка, забавка, бо не відчувається прив``````язки до життя. Ок, клоновані ідентичні люди не дають поживи давнім богам. Сама по собі ідея не нова, автор, гадаю, в курсі, але проблеми цих давніх богів, як і проблеми клонованих людей, дуже жалекі від читача. Не тому, що вони обєктивно далекі, а тому, що автор не дуже переймався розкриттям близькості. Наче ми маємо співчувати головним героям просто тому, что вони головні герої. Але так воно не працює.

Ну і добряче натягнутою є сама передумова. Розправлений метал - достатньо гарне середовище для деїв, атмосфера - достатньо гарне, а клоновані повністю функціональні люди - недостатньо гарне?

Найбільше сподобалася згадка, що головного героя переважно боялися, і його реакція на неї. Добряче оживило персонажа.

Попри недоліки, повторюсь, гарне оповідання, не розумію, чому воно не вишло у фінал.

Ну тупо чи не тупо ми живемо, це діло таке. Все залежить від того як на те глянути. Я от наприклад, і досі не особливо розумію у чому сенс життя. З огляду на це як взагалі вимірювати тупість? Є безліч людей які і без нудьги туплять, наприклад, в феєричному захваті і не покладаючи рук. Чи менш тупе їхнє життя за тих які роблять шось від нудьги?

тепер про бетарідерів і тп.

шановний, штука в тому, шо скільки я не бачив критики в інеті - тільки дещиця з неї чогось справді варта. Пристойних критиків одиниці і вони практично усі зайняті і пихаті. А всім іншим і платити нема за шо. Я відповів на питання що мені спадає на думку?

Тепер про складну роботу. Мої тексти прості, не тупі і музикальні. Я вважаю шо слово і має бути таким. І художнє й технічне. Отож людині якій не заходить перша сторінка я вважаю і мучити себе не треба моїми текстами.

Але якщо брати якусь спільноту чи конкурси - ну і чому б замість 100 грн призу і не зробити критичний огляд твору членами журі? чисто в знак підтримки нових авторі. чи чом би не влаштовуати якісь регулярні обговорення старих і нових текстів? Не для заробітку і не з

метою комусь дупу лизнути, а від душі... і навіть жорстко від душі? чому на таких от сайтах не влаштовувати батли між авторами? чому усюди одне болото і якшо хтось шось квакає то тільки з свого фейсбучіка?

Пане Дмитре, завжди приємно спілкуватися з адекватними людьми. Проблема в тому, що коли щось роблять від нудьги — це тупо. Коли ви пишете, будьте готові, що читати ваш твір — це дуже складна робота. І часто навіть друзям давати власні твори безперспективно. І професійні бетарідери за свої гроші чогось хочуть гроші. Вам не спадає на думку, чому?

ну, троляко це не найгірше слово яке я чув на свою адресу, такшо в поєднанні з шановним воно мені навіть гріє душу. Чи чув я ці імена - ну деякі чув. Чи знаходяться вони на рівні моїх стандартів то уже інша річ. Про те шо не пускають - та йокл, я й так вилажу від скуки раз на рік чи на два потролить троньки для души.Видавалося б - кому я можу заважати? але ж ні, виявляється я страшний для когось)))

Конкретно про цей конкурс - мене задовольнила відповідь про память, але перемогати я нікого не збираюсь. Нехай всі перемоги розділять інші. Мене цікавить інше питання - як отримати адекватну критику не випрошуючи її на колінах.

Мене цікавить зворотній звязок.

Якшо це не тема цієї теми, то я вибачаюсь, але я просто не зміг зрозуміти як тут створити власну тему.

Стосовно ж кайфу і розкрутки - ну не знаю, якшо писати виключно в стіл то кайф якось притуплюється. Принаймні у мене. Але найголовніше - коли нема стороннього погляду, навіть негативного, важко себе оцінювати і нелегко удосконалюватись.

Конкретно про цей конкурс, то це не скільки для медійності для фідбеку, скільки для усвідомлення поваги до людини, котру багато хто тут знав особисто і зустрічав на літературних заходах. Тому якщо ви переможете всіх тутешніх друзів та товаришів Олексія, вам однозначно буде плюс у карму. Егоїстичні розмови про розкрутку — це тупо не про тих, хто пише давно і кому просто в кайф.

Добра вам та миру також.

Шановний пане троляко Діма. Можу назвати з Фортеці три імені: Ігор Сілівра, Світлана Тараторіна, Наталка Матолінець. Якщо ви не знаєте хто це, то мені вас шкода. І шкода, що вас не пускають у книгарні так само як і ФБ. Але в будьякому разі, ми раді бачити нових людей та раді живому спілкуванню, тож із радістю чекатимемо на вас у той період, коли будуть конкурси і тут буде більше людей.

Від місцевих хом'ячків бажаю вам успіхів вам та наснаги ! ;)

стєсняюсь спитати, а фентезі це виключно тексти де є чаклуни і всіляка магія з ельфами і русалками? але де тоді хоча б андерсен?

ааа зрозуміло, мій попередній комент був на попередній модерації... ну що ж, я зареєструвався і можу продублювати.

Шановні любодрузі і любосестри!

Хочу одразу взяти бика за роги й спитати - а якою саме є мета конкурсів? Відкриття нових імен? Спілкування людей обєнаних одним зацікавленням? Набуття досвіду? Мізерні нагороди? Може є ще якісь мотиви?

В любому випадку - я шось не особо памятаю нових крутих імен відкритих на конкурсах. Тим паче не знаю таких хто пройшов 10 конкурсів непоміченим і тут - ап і відкрився в 11. Звідси набуття досвіду дуже сумнівне. Спілкування також не прослідковується.

Я тут про шо. Припустимо на 1 хвилину шо є норм текст. А тут, я думаю, ледве не у кожного такий є)) Так от питання - й кого тут цікавить такий текст якшо він не свій? Відповідь проста - нікого. Тобто у мене є просте питання до організаторів і всіх небайдужих - як саме, на вашу думку, не медійному автору не те що перемогти у конкурсі - як йому хоча б кілька рецензій і відгуків отримати? Припустимо я подам свій текст на конкурс і припустимо йо навіть прочитає журі - це все? я маю сидіти тихо і сподіватись шо вони в мені побачать гоголя? А якшо я не гоголь, а кафка, чи ще який не для всіх досяжний? А якшо я просто графоман? Як я про це дізнаюсь якшо нема зворотнього звязку?

У мене питання якшо я подам текст, я можу розраховувати на рецензію хоча б від журі?

розумієте в чому суть людодрузі - інколи хочеться зворотнього звязку, але зараз такий час шо ві по своїх норах тільки сидять і залихвацьки банять всякого хто з ними незгодний

вибачаюсь, є технічне питання - заходжу через мозілу - бачу свій комент у цій темі. Заходжу через оперу - не бачу ніяких коментів. де я туплю, чи у чому проблема?

Це оповідання є плагіатом з російського конкурсу "Пролёт фантазий": https://fancon.ru/2020o_Shishok/

На жаль, ми виявили це вже після конкурсу.

Yan підкажіть, що не так зі словом "суперничати"? Воно існує і вживається.

Постійно намагаюся покращити граматику. Дякую за нагадування.

Власне те, що і обіцяла, "Як Світланка до Зоряної фортеці ходила": https://www.facebook.com/groups/557068024937512/permalink/798582850786027

Авторкиця

Дякую. Так, дійсно заходять хоч деякі! Думаю, що подивлюсь переписану роботу.

Як то не вийшло Сонце? Планета змінила вісь обертання? То треба йти до нового екватору.

Пояснення у оповіданні "Роги". Дія обох творів у одному світі.