Останні коментарі

Кожен новий день надихає, справа не лише в початковому задумі.

Повністю згоден )

І знову, вже вкотре – про передбачення у фант.творах... (3).

Маю оповідання 6-ти місячної давності.

"Вільні":

"

Макс обговорив з годинку плани переїзду в нечисленній місцевій спільноті, видобув корисну адресу й почав збиратись.

Комбінезон – є.

Респіратор – є.

Нейрофільтри – є.

Броньоване взуття – є.

...

Квартира підтвердила надійність захисту й непоспіхом, ніби вагаючись, відімкнула двері. Макс тяжко зітхнув і ступив назовні.

Вистрибнуло вже звичне сповіщення окулярів нейрозахисту: „Не знімайте до повернення!”

Макс ображено засопів… – „Та за кого вони мене мають! Може вимкнути? А… Та хай вже й так – недовго ж зосталось.”

Світ, як і завжди, мав лячний вигляд.

Макс, як і щодня останніми місяцями – ретельно й обережно обходив або перечікував усіх, кого нейрофільтри позначали заразними чи радіоактивними.

І менше їх не ставало… „Тривалий інкубаційний та напіврозпадний період” – погоджувались всі соцмережі, не забуваючи проклинати винахідників цього жаху…

А переважна більшість з позначених – навіть і його обходили! І схоже, ще й сподівались на щось. – „Захисне вбрання і техніку носять!” – дивувався Макс. І його аж розчулювала їхня турбота про інших, про чужих…! Інколи він замислювався: – „Хай хоч яку шкоду вони хтіли нам заподіяти у минулому – але, у глибині душі, на порозі смерті, люди, все-таки, мабуть, хороші…”

...

"

Ох і дивний же ж цей рік...

Стільки всього почало збуватись.

І вірусні карантини, і будівництво землянок, і люди потроху тікають з мегаполісів...

Але от якось не чекав, що й реальне життя так швидко зможуть спотворити як заманеться – і запхнути у віртуал...

Я мав на увазі 2-3 місця.
Їх якраз недовго шукати.

А що за феномен 2-3-х місць (менш-більш читабельних) і переможців, які гноблять психіку і руйнують віру в людство? Чому не виграють пристойні оповідання? Хоча, про що це я? Де це я? (Зупиняється за крок від прірви, розвертається і бурмочучи щось собі під ніс іде до книгарні).

Я мав на увазі 2-3 місця.

Їх якраз недовго шукати.

Дарма ви так...
2-3 оповідання – хороші, читні.

Дякую! Дуже дякую! Тож я на вірному шляху

2-3 читні з 27, це близько 10%.

10%. 10. %.

Дякую за відгук.

Недоліки лікуватиму.

Дарма ви так...

2-3 оповідання – хороші, читні.

За порадою досвідчених товаришів вирішив прочитати оповідання-переможець. Не подужав, звиняйте. Якщо це переможець, то решту читати не буду. Бо, як на мене, мало виграти найкраще,

оповідання, а не те, яке не шкода. Що ж, доведеться чекати наступного конкурсу

Дуже все сумно. Якесь все викопно-археологічне.

Новизни - 0, думок - 0. Мова - штампований лубок.

А уявіть цілий журнал такого.

Хто таке буде купувати?

Перемежоць відверто розчарував.

У театрі таке називають "не вірю!"

Постійна поза. Зачатки грецького класичного театру.

Але це все вже було давним-давно!!!

Станіслав Лем із його гумористичним оповіданням «Ящики професора Коркорана» в циклі «Із спогадів Ійона Тихого» - і надалі сучасний на відміну від системних блоків технічно відсталої авторки...

зацініть цитату з твора перемржця

Як же добре, що її тримають ще й гравітацією!

Ой, дякую

Я все ж прочитав не всі оповідання, та людоїдоїди взагалі народ хороший. І доволі ліберальний. Як допечуть людоїди - звертайтесь!

А можна і те, і те? wink Професійного короткого огляду і в'їдливої цілющої критики

Вам меду, ще й ложкою

Професійної критики? Чи короткого огляду всіх оповідань?

AlyonkaS

А можна і те, і те? Професійного короткого огляду і в'їдливої цілющої критики

Можете спиратись на відгуки Людоїдоїда - достаньо об'єктивні аби обрати собі історію до смаку.

Спостерігач, дякую!

Дякую Дмитре! Це всеодно приємно знати!

На наступний конкурс вичитаю текст ретельніше аби шановні читачі та критики не відволікалися на прикрі одруківки.

Ледар I

Маю для вас новину. На дворі 2020 рік. Пост індустріальне суспільство. XVII сторіччя, з юрбою бездіяльних грамотних людей, в минулому. Так само і 60ті роки совістського союзу, коли писали багато зароузмілих нікому, не потрібних, книжок. Сьогодні мозок людини працює більше ніж може. Тому людина хоче відпочивати.

Бажаєте глибокий зміст та думку закласти в текст - прекрасно! Але робіть це так як у "Love, Death, Robots" - спочатку три шари екшена та розваги і тільки під ними одна коротенька думка.

Хоча... цю пораду давав своїм учням ще Гомер.

paranagnósti

Можете спиратись на відгуки Людоїдоїда - достаньо об'єктивні аби обрати собі історію до смаку.

З повагою до всіх учасників і критиків, але саме критики і не вистачає.

Професійної критики? Чи короткого огляду всіх оповідань?

Привіт! Хотів сказати, що я віддав Вам третє місце - поставив 6 балів: гарна, клясична наукова фантастика. Але запізнився із надісланням своїх оцінок на 11 хвилин... Результатів конкурсу це б не змінило, але просто, жеби знали!

Paranagnósti, можете читати топові оповідання, там більш-менш читабельні.

Може хтось зробить огляд, чи манюню рецензію настрочить, що варто перечитати з конкурсного, бо ломить перелопачувати гори шламу, а переможці на конкурсі річ ... м'яко кажучи, необ'єктивна.

З повагою до всіх учасників і критиків, але саме критики і не вистачає. І ні, я не буду перечитувати все, щоб скласти власну думку.

Пане Вікторе, гру з правописами влаштувала мені програма! Жорсткий диск днями довелося поміняти, а відтак й усе програмування наново інсталювати. Попередня була вже мною словарно збагачена - шляхом додавання до словника, а ця виправляла ото, а позаяк я спішив, місцями за нею не догледів. Насправді користуюсь "скрипниківкою" вже років із 10-ять. Тепер, ось, навіть офіційно!

Переважна більшість критики стосувалася тут відсутности сюжету та "стінок" (почерпав оце й собі слівце нове!) Так от, особливо дивно чути це від людей, які нібито фантастикою захоплюються - різними речима нестандартними. Адже переймаєтесь нелінійністю часу й безкінечністю Всесвіту, але впираєтесь при цьому у зі школи визначений учителькою стандарт для написання шкільного твору: вступ-зав'язка сюжету-розвиток-кульмінація-епілог... Література жива. І є чимало літератури різної - від дзенських коанів й до Оксани Забужко та Тараса Прохаська. У чорнетці, доречі, текст у мене було розбито на частини - кротовини окремо, вікінги зі скрелінгами окремо. Але в останній момент вирішив усе з'єднати - мені цей прийом стилістичний сподобався у "Европеаді" Патріка Оуржедніка.

Ну й щодо змісту - першим реченням у творі, насправді, є не промова доктора Хантера, але слова про взавтра, яке вже було учора... Зокрема, людство так захоплюється ідеєю контакту з позаземною формою життя, з иншим розумом, але ж забуває при цьому, що ми тут, у межах нашої планети мали таких вже не один протягом історії. Що були такі часи, коли окремі континенти й острови століттями й тисячоліттями залишалися "планетами", і люди, які на них мешкали (витворюючи окремішні, оригінальні культури) навіть не знали про існування одне одного. Я навів лишень один приклад, зі скандинавами й інуїтами (індіянами). Можливо, якби мав більше часу, додав би більше. Врешті-решт, були на Землі й такі часи, коли на планеті й самих видів людини замешкувало не один. І наші предки, які прийшли з Африки, зустрілися, а потім кілька тисячоліть спільно замешкували Европу...

Вітаю!

Ваш твір розповідає про те, про що тільки й може розповісти будь-яка фантастика за великим рахунком - про людину.

Віра у те, що нас врятує хтось, давня як людина. Але якщо сприймати яко метафору - якщо усвідомити, що Джарґалтай у кожному з нас і потрібно лишень розібратися в собі, тоді це крок вперед.

Щирі вітання переможцям!Учасникам - респект у боротьбі із вірусом))) Рецензентам "Мнеме" хвала і дяка, тим хто твір підтримав - спасибіЧерговий конкурс завершився, усім здоров'я,а переможцю - гарної теми!!!!

Вітання переможцям та всім учасникам! Це дійсно цікавий досвід.

Друге і третє місце у мене були першим і другим. Тут майже співпало. А на переможця я взагалі не ставив. Жіноча література вона специфічна і не завжди цікава чоловікам. Та найбільше мене вражає інтелектуальний рівень сучасного читача. Для них головне - пряма мова, безглузді серіальні діалоги. Щось більш серйозне і глибоке - нудно)

І знову оцінки коментаторів і учасників розходяться в різні боки. Трійка фіналістів зовсім неочікувана

Дякую вам за оцінку!

Поділюся трошки своїми особистими враженнями та емоціями.

За традицією автори або пишуть фантастику восьмидесятирічної давнини, або пишуть магічний реалізм. Але, несподіванка, люди читають сьогодні і читають свій обраний жанр. Ті хто читав фантастику 80 років тому сьогодні ... скажімо, потрапляють у максимальну зону ризику Коронавірусу. З іншого боку Магічний Реалізм — це поважний жанр (а я поважаю всі жанри), але це не фантастика. І читачі в них різні. Хоча кілька по-справжньому фантастичних оповідань вразили добротною такою гармонійністю та пропрацьованістю світів.

Далі буде річ яку в совістській літературі вважали єретичною. Але вона реальна. Так от. Книга — частина сфери розваг. Книга читача має розважати. Мотивація дії, Характер персонажа та Логіка Світу — це не просто слова. Це ті речі які створюють у читача цілісну картину і дають змогу насолодитися вашою роботою. А коли ти не віриш герою чи не розумієш чого це він з тобою розмовляє це вибиває з атмосфери. Інша сторона, на щастя більш рідкісна — одруківки. Склалося враження що переважній меншості авторів не вистачило часу вичитати текст так сильно вони працювали над персонажами. І та і інша складова важливі. І одне без іншого не працює. Це як ресторан де і блюдо треба приготувати правильно і столи тримати чистими. А читач це ваш клієнт. Готуйте персонажів і світ і прибирайте бруд в тексті.

Ну і най неприємніше.... Шостий рік поспіль українським письменникам срати на Україну, її проблеми та виклики для суспільства. “Совість нації”, словами класика, міцно спить. Дві с половиною роботи (половина це всесвіт якої я пізнав) дотичні до проблем України - це щезаючи мало. Це катастрофічно мало. Але нам подобаються катастрофи. Що ж продовжимо шукати нові обрії дна. Але ті хто доторкнувся актуальної біди зробили це дуже влучно. Дякую вам ще раз за це.

Отакі от відчуття та враження від конкурсу...

Друзі ви всі молодці що написали і це круто що зробили щось своє. Серйозно круто. Натхнення та наснаги втілювати це натхнення.

Я тут від нудьги перечитую коментарі і хотілося б стати на сторону автора в проблемі мізогінії. Я в своєму коментарі поставила "класно" і "мізогінія" в одному реченні зовсім не маючи на увазі що мізогінія це класно. Але мізогінія може бути присутня як характеристика персонажа абсолютно нормально, так само як і пласкі сексистські жарти, бо вони розкривають Зевса і розкривають його, як і задумано автором, не в кращу сторону. Вбивати - це погано, але чогось в літературі є вбивці, так само як і сексисти, злюки і шахраї. Тут саме питання які цінності транслює автор, а для мене тут не пропагується мізогінія. Відповідь чому дуже проста – Зевс не головний герой оповідання, він антагоніст. От на нього й можна вішати всі гріхи людства, навіть якщо в нього класні футболки. Головний герой це, звісно, Прометей, хоч і з'являється епізодично. Він перехитрює богів і рятує людство. От в цьому і класне це оповідання бо розкручується не від героя, а від антигероя. На конкурсі типу ЗФ це доволі нестандартно і виконано не найгіршим чином.

Мені сподобалося активне використання нового правопису й навіть того, до чого новий правопис ще не дійшов. Так само сподобалось посилання на явища, які вимагали певної ерудованості. Одразу подумалося про одного українця, єслі ви понімаєтє, о чьом я.

Але подача сюжету складно читається, а сам сюжет не дуже новий, тому розчарувало :(

Прочиталося легко і приємно, але, як вже підмітили вище, моральна складова надто очевидна, і це робить весь твір передбачуваним. Загалом автор молодчинка, вийшло по-кіношному красиво, але над глибиною ще треба працювати. Успіхів!