Останні коментарі

З повагою до всіх учасників і критиків, але саме критики і не вистачає.

Професійної критики? Чи короткого огляду всіх оповідань?

Привіт! Хотів сказати, що я віддав Вам третє місце - поставив 6 балів: гарна, клясична наукова фантастика. Але запізнився із надісланням своїх оцінок на 11 хвилин... Результатів конкурсу це б не змінило, але просто, жеби знали!

Paranagnósti, можете читати топові оповідання, там більш-менш читабельні.

Може хтось зробить огляд, чи манюню рецензію настрочить, що варто перечитати з конкурсного, бо ломить перелопачувати гори шламу, а переможці на конкурсі річ ... м'яко кажучи, необ'єктивна.

З повагою до всіх учасників і критиків, але саме критики і не вистачає. І ні, я не буду перечитувати все, щоб скласти власну думку.

Пане Вікторе, гру з правописами влаштувала мені програма! Жорсткий диск днями довелося поміняти, а відтак й усе програмування наново інсталювати. Попередня була вже мною словарно збагачена - шляхом додавання до словника, а ця виправляла ото, а позаяк я спішив, місцями за нею не догледів. Насправді користуюсь "скрипниківкою" вже років із 10-ять. Тепер, ось, навіть офіційно!

Переважна більшість критики стосувалася тут відсутности сюжету та "стінок" (почерпав оце й собі слівце нове!) Так от, особливо дивно чути це від людей, які нібито фантастикою захоплюються - різними речима нестандартними. Адже переймаєтесь нелінійністю часу й безкінечністю Всесвіту, але впираєтесь при цьому у зі школи визначений учителькою стандарт для написання шкільного твору: вступ-зав'язка сюжету-розвиток-кульмінація-епілог... Література жива. І є чимало літератури різної - від дзенських коанів й до Оксани Забужко та Тараса Прохаська. У чорнетці, доречі, текст у мене було розбито на частини - кротовини окремо, вікінги зі скрелінгами окремо. Але в останній момент вирішив усе з'єднати - мені цей прийом стилістичний сподобався у "Европеаді" Патріка Оуржедніка.

Ну й щодо змісту - першим реченням у творі, насправді, є не промова доктора Хантера, але слова про взавтра, яке вже було учора... Зокрема, людство так захоплюється ідеєю контакту з позаземною формою життя, з иншим розумом, але ж забуває при цьому, що ми тут, у межах нашої планети мали таких вже не один протягом історії. Що були такі часи, коли окремі континенти й острови століттями й тисячоліттями залишалися "планетами", і люди, які на них мешкали (витворюючи окремішні, оригінальні культури) навіть не знали про існування одне одного. Я навів лишень один приклад, зі скандинавами й інуїтами (індіянами). Можливо, якби мав більше часу, додав би більше. Врешті-решт, були на Землі й такі часи, коли на планеті й самих видів людини замешкувало не один. І наші предки, які прийшли з Африки, зустрілися, а потім кілька тисячоліть спільно замешкували Европу...

Вітаю!

Ваш твір розповідає про те, про що тільки й може розповісти будь-яка фантастика за великим рахунком - про людину.

Віра у те, що нас врятує хтось, давня як людина. Але якщо сприймати яко метафору - якщо усвідомити, що Джарґалтай у кожному з нас і потрібно лишень розібратися в собі, тоді це крок вперед.

Щирі вітання переможцям!Учасникам - респект у боротьбі із вірусом))) Рецензентам "Мнеме" хвала і дяка, тим хто твір підтримав - спасибіЧерговий конкурс завершився, усім здоров'я,а переможцю - гарної теми!!!!

Вітання переможцям та всім учасникам! Це дійсно цікавий досвід.

Друге і третє місце у мене були першим і другим. Тут майже співпало. А на переможця я взагалі не ставив. Жіноча література вона специфічна і не завжди цікава чоловікам. Та найбільше мене вражає інтелектуальний рівень сучасного читача. Для них головне - пряма мова, безглузді серіальні діалоги. Щось більш серйозне і глибоке - нудно)

І знову оцінки коментаторів і учасників розходяться в різні боки. Трійка фіналістів зовсім неочікувана

Дякую вам за оцінку!

Поділюся трошки своїми особистими враженнями та емоціями.

За традицією автори або пишуть фантастику восьмидесятирічної давнини, або пишуть магічний реалізм. Але, несподіванка, люди читають сьогодні і читають свій обраний жанр. Ті хто читав фантастику 80 років тому сьогодні ... скажімо, потрапляють у максимальну зону ризику Коронавірусу. З іншого боку Магічний Реалізм — це поважний жанр (а я поважаю всі жанри), але це не фантастика. І читачі в них різні. Хоча кілька по-справжньому фантастичних оповідань вразили добротною такою гармонійністю та пропрацьованістю світів.

Далі буде річ яку в совістській літературі вважали єретичною. Але вона реальна. Так от. Книга — частина сфери розваг. Книга читача має розважати. Мотивація дії, Характер персонажа та Логіка Світу — це не просто слова. Це ті речі які створюють у читача цілісну картину і дають змогу насолодитися вашою роботою. А коли ти не віриш герою чи не розумієш чого це він з тобою розмовляє це вибиває з атмосфери. Інша сторона, на щастя більш рідкісна — одруківки. Склалося враження що переважній меншості авторів не вистачило часу вичитати текст так сильно вони працювали над персонажами. І та і інша складова важливі. І одне без іншого не працює. Це як ресторан де і блюдо треба приготувати правильно і столи тримати чистими. А читач це ваш клієнт. Готуйте персонажів і світ і прибирайте бруд в тексті.

Ну і най неприємніше.... Шостий рік поспіль українським письменникам срати на Україну, її проблеми та виклики для суспільства. “Совість нації”, словами класика, міцно спить. Дві с половиною роботи (половина це всесвіт якої я пізнав) дотичні до проблем України - це щезаючи мало. Це катастрофічно мало. Але нам подобаються катастрофи. Що ж продовжимо шукати нові обрії дна. Але ті хто доторкнувся актуальної біди зробили це дуже влучно. Дякую вам ще раз за це.

Отакі от відчуття та враження від конкурсу...

Друзі ви всі молодці що написали і це круто що зробили щось своє. Серйозно круто. Натхнення та наснаги втілювати це натхнення.

Я тут від нудьги перечитую коментарі і хотілося б стати на сторону автора в проблемі мізогінії. Я в своєму коментарі поставила "класно" і "мізогінія" в одному реченні зовсім не маючи на увазі що мізогінія це класно. Але мізогінія може бути присутня як характеристика персонажа абсолютно нормально, так само як і пласкі сексистські жарти, бо вони розкривають Зевса і розкривають його, як і задумано автором, не в кращу сторону. Вбивати - це погано, але чогось в літературі є вбивці, так само як і сексисти, злюки і шахраї. Тут саме питання які цінності транслює автор, а для мене тут не пропагується мізогінія. Відповідь чому дуже проста – Зевс не головний герой оповідання, він антагоніст. От на нього й можна вішати всі гріхи людства, навіть якщо в нього класні футболки. Головний герой це, звісно, Прометей, хоч і з'являється епізодично. Він перехитрює богів і рятує людство. От в цьому і класне це оповідання бо розкручується не від героя, а від антигероя. На конкурсі типу ЗФ це доволі нестандартно і виконано не найгіршим чином.

Мені сподобалося активне використання нового правопису й навіть того, до чого новий правопис ще не дійшов. Так само сподобалось посилання на явища, які вимагали певної ерудованості. Одразу подумалося про одного українця, єслі ви понімаєтє, о чьом я.

Але подача сюжету складно читається, а сам сюжет не дуже новий, тому розчарувало :(

Прочиталося легко і приємно, але, як вже підмітили вище, моральна складова надто очевидна, і це робить весь твір передбачуваним. Загалом автор молодчинка, вийшло по-кіношному красиво, але над глибиною ще треба працювати. Успіхів!

Оповідання хороше. Є певна нелогічність в самій роботі компанії, де працював гг: чому одразу не відправляти бджолу? Це ж, судячи з усього, не така складна технологія, щоб до неї додумалися тільки нині. То чому ж раніше цим займалась людинка? І чому вони там настільки тупі, щоб відправляти в минуле вірус, від якого не придумали щеплення? Це ж небезпечно для них самих.

Але взагалі читати було приємно і кінцівка мені сподобалася.

Ще по кількості помилок на початку я зрозумів, що буде щось стереотипне. Так і було. Працюйте, авторе, над мовою, і все інше прийде.

Це хороше оповідання, хоча деталі були би справді не зайвими. Але за цю атмосферу, яка на час читання змусила мене закохатися в Антарктиду (тепер хочу побувати) – всі дрібні грішки пробачаються. Буде місце в топі)

Написати твір купою довгих абзаців і при тому лишити читання цікавим – дуже складна робота, і у вас не вийшло. Сюжет не новий. А помилок типу "Приймати участь" в тексті не має бути, це ж шкільний рівень.

От це оповідання – ще один кандидат на перше місце в топі. Якщо й були недоліки – я їх не помітив за афігєнними образами, дуже поетичними і красивими. Автору/авторці – любоу. І успіхів)

Ну, всі зауваження вже написали вище. Сподобалося ставлення старого героя до "затирання", і саме затирання. Але це не рятує оповідання, бо недоліків явно більше.

Є класні моменти, є класний гумор, але немає цілісності, а без неї все це не спрацює :(

Гумор приємний, а сюжет – навіть цілісним сюжетом не назвеш. Де тут конфлікт, де кульмінація? Ну от якось так, працюйте, бо гумор на початку таки порадував.

Ґречно дякую за відгуки.

П.С. Відзначу, якщо згадаю назву. Раджу називати оповідання хоча б двома словами, а якщо воно одне, то має якось виділятися. Назва "Зміна" на конкурсі про підкорення часу - дуже тривіальна.

Roger that.

Він знає, що його зараз скинуть вниз і зламають спину, а замість діяти – розмірковує майже 5 рядків!? А хіба за цей час не можна було хоча би зомліти? Хай би покопали – все ж краще за зламану спину. Міг відбігти від краю... Та багато чого. То що ж він робив? Щоразу одне й те ж саме?

Судячи з того, що ці всі питання виникають, варто визнати, що в тексті висвітлені вони нот рілі найс. Приймаю до уваги. А тепер до відповідей. За задумкою ГГ дійсно має можливість повертатись, але повертатись виключно до цієї події, і частково її змінювати, якщо встигне усвідомити, де він. А це не завжди виходить зробити вчасно. І його спроби дійсно ведуть до змін у поточному. В останній частині на це вказувало кіко речень, але судячи з усього не надто добре. Тут у ГГ виникає питання, якщо все ж таки не зупинятись на косметичних змінах, а спробувати щось радикальне, як от промовчати, коли антогоніст тримає малого над урвищем. Не дивлячись на те, що це і був його першопочатовий план, перед початком "зміни" - він не йде на цей крок, адже не знає, чи може його "зміна" повпливати на життя інших. Ну ілі как-то так.

Ось і настав час мого каяття.

Насправді оповідання писалось дуже спонтанно. Ви всі теж пишете, і знаєте, як це, коли твір засмоктує тебе у свій вир.

Первинною ідеєю було показати незалежність людей від вищих сил, та їхню власну відповідальність за свій дім, планету та своє життя. Це вже потім прийшли до мене грецькі боги та гумор. І час. Так, і час теж.

Я не намагався зробити анекдоти смішними, скоріше створити комічний ефект, показуючи їхню "бородатість" чи "плоскуватість",а також - певну несумісність зі справжнім гумором.

Я дійсно не мав на меті виразити свою ненависть до жінок!

Просто це був, певно, мій черговий невдалий жарт. Це як анекдоти про тещу, знаєте.

У тещі повинні бути тільки два зуби! Навіщо?

Відповідь:

- Перший - щоб відкривати зятеві пиво. Другий - щоб болів.

Під "виїданням" мозку я мав на увазі переносне значення цього виразу.

Не очікував, що це дасть такий ефект!

Вибачте, мої любі, ніжні створіння, я вас люблю! Каюсь, пробачте, що допустив (несвідомо!) таке.

Зачекайте, я ж там і Зевса висміював! Він у мене вийшов навіть трохи недолугим, таким собі веселим експресивним дядьком,

який все намагається розвеселити богів своїми невдалими жартами.

Він мені нагадує якогось актора.

Гера навіть насміхається з нього. До речі Гера в мене задумувалась як досить мудра жінка. Ідея мікробожжя була її!

І я аж ніяк не хотів дотримуватись усіх ньюансів грецької міфології.

Як бачите, у мене навіть стародавній, міфологічний та сучасний світи - змішані.

І критикам з приводу незнання матеріалу... Немає чим крити. Хіба брутальною лайкою, але тільки самого себе!

Ех, інтернет - так інтернет!

Бібліотека - так бібліотека!

п.с. А ще хотілось додати трішки кращого настрою у цей похмурий час.

І якщо ви під час прочитання таки хоча б раз посміхнулись, значить я недарма старався.

Дякую

Не знаю, що там Лєнцеву здалося свіжим – мандри в часі за наживою вже були багато де (у Кінґа, наприклад), мандри в часі по антикваріат також (у Докторі Хто, наприклад). Але написано справді добре, перша сцена взагалі дуже порадувала.

Трохи не вистачило якоїсь новизни, але написано цілісно, красиво і атмосферно – і за це автор має всі шанси потрапити в мій топчик

Йой, звісно подорож була, інакше де це герой скомуниздив гілочку. Мені ніби й подобається символізм фіналу (попри сюжетну банальність), і ностальгійна атмосфера, і вичавлюванням сльози по дідусю (бо теж свого згадав), але все разом воно якось не дуже зв'язалося. І мовних помилок багато.

А так відчувається потенціал автора, тому – успіхів)