Авторка надихалась Константином та Палаючою Бригадою Пожежників. Ну, або принаймні так здається

Тут написав хтось, що «насправді абсолютно всі герої оповідання – пасивні. Ніякі. За соковитими стилізованими описами та мовою прихований все той же картон, який пливе за течією розповіді».

Ну добре, що в реальному світі так не буває, і в Україні усі громадяни активно показують свою громадянську позицію у виборі президента і не тільки.

Браво!

Це одне з найкращого, що я читав, стільки емоцій, що досі важко повірити, що це оригінал, а не переклад англомовного автора!

Як вважав Хорхе Луїс Борхес: "«Історій всього чотири. І скільки б часу нам залишилося, ми будемо переповідати їх - в тому чи іншому вигляді. » - зауважує Хорхе Луїс Борхес. Ці історії такі: перша - про укріпленому місті, друга - про повернення, третя про пошук і четверта - про самогубство Бога. Класичні приклади цих історій, які наводить сам Борхес: Іліада і Одіссея Гомера, подорож Ясона, розп'яття Ісуса і самопожертву Одіна.

Однак кількість цих історій можна звести лише до двох, які ми будемо переповідати в тому чи іншому вигляді. А саме: це історії про Жінку і Чоловіка і про Чоловіка та його Шлях. Тобто, історії в яких події обертаються навколо жінки або жінок, і історії в яких обходиться без цього. Історія про укріпленому місті почалася з кількох жінок і одного чоловіка. Історія про повернення - закінчилася поверненням до жінки. Історії про пошук рідко обходилися без жінок. Були вони і в історії про Ясона. І тільки історія з розп'яттям не зав'язалося на жінках. З усього цього історії де все крутиться навколо жінок ми переказуємо найбільше. А на історіях про самопожертву так ніхто і не вчиться."

На жаль, за думкою давніх греків всього у світі існує лише 4 сюжети. Решта - варіації.

Як вважав Хорхе Луїс Борхес: "«Історій всього чотири. І скільки б часу нам залишилося, ми будемо переповідати їх - в тому чи іншому вигляді. » - зауважує Хорхе Луїс Борхес. Ці історії такі: перша - про укріпленому місті, друга - про повернення, третя про пошук і четверта - про самогубство Бога. Класичні приклади цих історій, які наводить сам Борхес: Іліада і Одіссея Гомера, подорож Ясона, розп'яття Ісуса і самопожертву Одіна.

Однак кількість цих історій можна звести лише до двох, які ми будемо переповідати в тому чи іншому вигляді. А саме: це історії про Жінку і Чоловіка і про Чоловіка та його Шлях. Тобто, історії в яких події обертаються навколо жінки або жінок, і історії в яких обходиться без цього. Історія про укріпленому місті почалася з кількох жінок і одного чоловіка. Історія про повернення - закінчилася поверненням до жінки. Історії про пошук рідко обходилися без жінок. Були вони і в історії про Ясона. І тільки історія з розп'яттям не зав'язалося на жінках. З усього цього історії де все крутиться навколо жінок ми переказуємо найбільше. А на історіях про самопожертву так ніхто і не вчиться."

Карасятко, мені здається, Девід - то вторинний персонаж через якого ми просто дізнаємося про результати маніпуляцій з симуляцією. Якби він не заснув, то було б забагато подій у симуляції які треба було б описувати у прив'язці до часу і людей, поки Хом стискав логи та чекав на енергію. А це вже б була не історія про питання у вигляді "А якби наш всесвіт був відрендерений з використанням NVidia DLSS?", "А як людство буде реагувати?".

Для мене уся комунікація Хома, Гуніта, та Відділу - дуже сумбурна, майже, як останній віршик. Але ж, таке відчуття і повинно бути коли намагаєшся зрозуміти інопланетян що виходять за межі розуміння нашого простору.

Головний герой для мене - один з світів що обіграє певну комбінацію параметрів. Хом - мало чого робить і лише стимулює "інфо-дампи" (доречні для такого стилю подачі), а Девід - зовсім пасивний як тло для проектору.

Магічне число 10^450 (новенквадрагінтацентильйон), та параметри симуляцій інтригує темою незалежних паралельних світів.

Але далі це не фігурує. Хоча б можна було б додати щось типу зливання близьких за параметрами світів, та зачепити мультіверс-безсмерття щоб пояснити чому все не "вибухнуло" через 8 хвилин.

Русизми, помилки... Хтось взагалі вичитує твори перед подачею на конкурс?

На жаль, нічого нового та оригінального я тут не побачив. Сюжета як такого немає. Лише кілька заумних розмов. Все було у фантастиці 70-80-х років. Персонажі картонні, діалоги шаблонні, вчинки персонажів не логічні. Таке враження, що писав підліток. Автору бажаю подорослішати!

На жаль, нічого нового та оригінального я тут не побачив. Все було у фантастиці 70-80-х років. Персонажі картонні, діалоги шаблонні, вчинки персонажів не логічні. Таке враження, що писав підліток. Автору бажаю подорослішати!

До речі, щодо паразитів: токсоплазма може бути причиною нервових розладів у людей, а адреналін та кортизол пришвишують її розмноження! Отже, автор, вам є куди рухатися! Різке та бурхливе розмноження токсоплазми часто спричиняє нервові розлади та депресивні стани!

Шиновний авторе, я раніше не коментував ваше оповідання, але інколи переглядаю останні коментарі і ця розмова мене зацікавила.

Так сталося, що у мене є певний досвід такого "ув`язнення", і мушу зазначити, що те зовнішнє, від чого людина сховалася, це аж ніяк не "ніщо". Навіть якщо забув, від чого ховався, те зовнішнє дуже добре відчувається. Не має значення, чи було воно загрозливе, або незрозуміле, чи таке, що викликає докори сумління, але воно сповнене образами та змістом. Вихід "назовні" переповнює враженнями та відчуттями, часто неприємними, але порівняно з періодом "ув`язнення" це ацька какофонія, яка на "ніщо" анітрохи не схожа.

Також повірте, якщо людина зайшла далеко на шляху уникнення зовнішнього світу, повернення до більш нормального способу життя швидше схоже на нарощування м`язової маси або на повторне вивчення мови, яку забув 20 років тому. Ніяких падінь. Варіант з падінням - це мрія, я б на таке залюбки погодився. Це питання не важко дослідити, людей з таким досвідом чимало, можна знайти місця, де вони обговорюють свої проблеми у мережі.

Власне, через це не коментував ваше оповідання. В ньому є гарні образи, які мені подобається, але для людини, яка не теоретизує, ці образи не відповідають закладеному змісту.

Анонімна, ніякої брехні — я був повністю щирий, коли писав оповідання, і коли писав тлумачення. може проблема якраз в тому, що тут написано правду?

вихід у «ніщо» цілком відповідає правилам психології. зовнішній світ саме цим і є для людини, яка надто довго була від нього відрізана. коли «примарний», старий світ розвалився, остаточно перестав відповідати дійсності — коли людина вже не знає, на що дивиться — тоді ця річ для неї має більше спільного з нічим, ніж з чимось. це і є смерть — старої системи і особистості, яка нею жила. цей шлях може закінчуватися глухим кутом, але він може вести і до нового сенсу. це не визначено.

Ваша метафора трохи викривлена, тому з усіх інтерпретацій і залишається вихід у ніщо або загибель. Яким би непевним і невідомим не був світ поза звичним, як би там людина себе не ув'язнила, якщо до стадії розпаду особистості не дійшло, зовнішній світ, хай примарний, існує для психіки. Не існує він лише для хворобливих станів і для самогубців. У вас його нема. І ви описали ніяк не буддиста на порозі самадхі. Поетична метафора зрадила вас (насправді, ви її), і чим більш читач "кваліфікований" для розуміння цієї метафори, тим більш він помічає її брехливість у цьому аспекті. В цьому сенсі довершена форма працює проти оповідання, бо виправити цей недолік неможливо. Або треба сприймати текст як гру, повністю одірвану від реалій людської психіки. Якщо у вас там умовний юніт чи мультик в героях, і світ повністю віртуальний з рестартом та завантаженням, тоді ок.

Якщо я правильно зрозумів концепцію, то швидше, не підставна емпатія, а поставна емпатія. Від поставити себе на чиєсь місце. Але, думаю, тут треба радитися з філологами.
Або не прив'язуватися до виразу, і назвати, наприклад, дзеркальною емпатією.

Дякую. Ваша правда, "поставити" більш правильно. Врахую це, коли буду переписувати твір. Щодо "дзеркальної" - це підходить краще до того, що в я творі назвала "копіювальна емпатія".

Прізвище героїні "Соболь" гарно підійшло би до російської - со-боль і від "соболезновать".
В українській гра слів уже губиться. Якесь інше, може, буде личити краще.

Насправді ніякої гри слів тут немає. Написала перше, що прийшло в голову. А прийшов в голову лютий звір на ім’я соболь)))

Дякую за відгук!

Вітаю всіх з перемогою.

Сподіваюсь, что в наступний раз в мене буде більше шансів виграти))

В Екселі є аркуші wink Подивіться поруч із аркушем Final є Tour І.

Дякую Сліпе як не добачить, так збреше - це про мене.

>>Взагалі-то він викладений одразу після завершення конкурсу
Так. Лише для фіналістів...

В Екселі є аркуші Подивіться поруч із аркушем Final є Tour І.

Просто тому що вони ті хто знається на справі та оцінюватиме більш обєктивно - в них є чіткі критерії. а не просто "сподобалося - не сподобалося"

Золото та платина більше не цінуються. Зараз ми приймаємо лише нержавійку та дерево.

Ну, в історії траплялися такі випадки з дуже стабільними на свій час "валютами": перець, тюльпани, коні, індиго...

Skaerman, чи можете ви сміливо та чесно тут зізнатися:
вам хоч один твір з трійки лідерів-переможців сподобався?

"Веселковий міст" мені дужеок, нагадав "Крабата".

Звичайно, якщо ви не один із авторів цих творів )?

Ні Мабуть, не всі знають мій місцевий псевдонім. Олег Сілін, команда ЗФ.

Мабуть, треба кілька слів написати, чому ми притримуємося системи голосування учасників, а не запрошуємо журі, як це робиться на багатьох конкурсах.

По-друге, так робиться на багатьох конкурсах

А по-перше, в цьому є певна філософія. Ми вважаємо, що учасники конкурсу вартують довіри, і в свою чергу виходимо з того, що їм притаманні наступні риси:

Читацька експертність.

Людина, яка може написати фантастичний твір, як мінімум трохи розуміється на фантастиці і знайома з певною кількістю знакових творів. Такий читач не мусить обов’язково знати всіх письменників Золотої доби чи перечитати всіх лавреатів “Небьюли”, але точно знає, що твори про машину часу — вже не екстра-новинка

Відповідальність.

Ми виходимо з того, що учасники конкурсу прочитали всі оповідання контрольної групи у визначений термін і не забули проголосувати.

Доброчесність.

Ми вважаємо, що учасник, керуючись своїми знаннями та літературним смаком, обрав найкращі оповідання з тих, які випало йому прочитати.

Так, можна дискутувати про те, що математика часом недосконала. На міні-конкурсі, наприклад, треба виставляти оцінки кожному твору, тому результати там непередбачуваніше.

Так, ми свідомі того, що будь-який конкурс (в т.ч. з журі) можна “хакнути”. Але якщо ми будемо виходити з презумпції винуватості учасників і вважати, що кожен хоче потопити інших і не розбирається у фантастиці, то це якийсь повністю антиутопічний шлях. Тому ми залишаємо систему голосування учасників попри її певні недоліки.

І так, перехрестя читацьких смаків може давати несподіваний результат.

Зрештою, як і будь-які вибори.

От чесне слово, жодного конкурсу в нас не було, щоб хтось не сказав "не вірю в оцінки учасників, давайте нам суддів".
Жодного конкурсу з суддями не бачив, щоб потім не питали "а чому у суддях отакі й отакі, вони ж нічого не розуміють".

а чому не можна поєднати оцінки читачів та оцінки суддів? такі оцінки будуть більш зваженими.

В мене оцінки суддів викликають юбільше довіри. Просто тому що вони ті хто знається на справі та оцінюватиме більш обєктивно - в них є чіткі критерії. а не просто "сподобалося - не сподобалося"

Skaerman, чи можете ви сміливо та чесно тут зізнатися:

вам хоч один твір з трійки лідерів-переможців сподобався?

Звичайно, якщо ви не один із авторів цих творів )?

Просто цікаво.

Взагалі-то він викладений одразу після завершення конкурсу

Так. Лише для фіналістів...

Людям шкода програвати

Звичано шкода. А ще більше шкода, коли ти просто закохався в чиїсь тексти, але вони з невідомих причин залишаються в тіні. Чомусь.

Уявіть, ви випадко знайшли кілька важких злитків: золото та платину високої проби, приходите до ломбарду, а вам кажуть:

- Вибачте. Золото та платина більше не цінуються. Зараз ми приймаємо лише нержавійку та дерево.

Але то таке...

А ще хотілося б після фіналу бачити Exel по виставлених оцінках кожного автора

Взагалі-то він викладений одразу після завершення конкурсу.

Адже кожен раз люди чомусь відчувають якусь неправду.

Людям шкода програвати і важко брати на себе відповідальність. Значно простіше шукати теорії змови. Або звинуватити у всьому журі, і почуватися добре.

І зробить щоб фінал оцінювали лише судді

Це всесвітня практика: до першого туру відбирають твори читачі, а ось підсумковий висновок встановлює жюрі в другому турі.

Є ще одна крута методика - батлуються між собою лідери з народу і лідери з жюрі. Доречі, приймати участь в таких конкурсах, де кожен вболіває за свій топчик - круто!

От чесне слово, жодного конкурсу в нас не було, щоб хтось не сказав...

Якщо "жодного конкурсу в нас не було..." - то може дійсно щось не так? Адже кожен раз люди чомусь відчувають якусь неправду.

Система оцінювання недосконала. Її потрібно модернізувати.

Ану! Хто хоче спостерігати за битвою народних героїв з героями генералів у другому турі?

Таким чином, на мою думку, дійсно перемагали б кращі з кращих!

А ще хотілося б після фіналу бачити Exel по виставлених оцінках кожного автора, аби в нікого не закрадалася підозра, що бали комусь дописані, а комусь - підчищені в процесі життєдіяльності конкурсу. Це унеможливить будь-які звинувачення в "корупційних схемах" , адже зберігатиметься прозорість оцінювання.

Анонімна, дякую за розгорнутий відгук. я сподівався саме на коментарі в такому ключі — про сенс твору, а не тільки про форму. приємно, що ви вважаєте оповідання довершеним. прикро, що в цьому творі ви бачите лише метафору на божевілля і самогубство, проте і така інтерпретація має право на існування.

щодо «відповідників в реалі» — я ж наче й не казав, що вони мають бути поетичними або філософськими. цей твір був натхненний людським життям, а не теоретичними міркуваннями, тож всі відповідники цілком приземлені.

От чесне слово, жодного конкурсу в нас не було, щоб хтось не сказав "не вірю в оцінки учасників, давайте нам суддів".

Жодного конкурсу з суддями не бачив, щоб потім не питали "а чому у суддях отакі й отакі, вони ж нічого не розуміють".

Так от, це зветься демократія. І відповідальність. Дякую, дуже дякую.

Головне що я хотів би змінити: СИСТЕМА ГОЛОСУВАННЯ.

Вона у вас дуже непродумана

Голосування лише авторів необєктивне та дуже суб"єктивне

Призначте у кожну групу суддю серед іменитих та досвідчених письменників, які курірують конкурс, і нехай вони ставлять свою експертну оцінку у додачу до оцінок інших авторів.

Так буде справедливіше та більше об"єктивності у оцінках. Бо я тут бачив що не пройшло багато достойних творів, а навпаки пройшов "проходняк". Підозрюю що так деякі учасники навчилися "відсіювати" потенційних конкурентів

І зробить щоб фінал оцінювали лише судді - наприклад, якщо груп 4, то тоді нехай кожен з 4 суддів ставить свою оцінку, вони зводяться у зведену оцінку.

Аноніме, я вже зберегла собі ваш відгук, аби покласти собі в папочку! Тому що у вашому топі є мій твір! ДЯКУЮ за такі теплі слова!

Авторам наступних творів: Голоси сирен, Dames Blanches, Ролло й Майстер-рейнджери, Палкий гість, Втрачена технологія, Вільний... Ваші твори мені реально зайшли в рази більше, ніж будь-який із трьох переможців.

О, знаю цю пісенкю) На останок також хочу сказати, що на ЗФ здебільшого перемагають твори з "красивою мовою", а не хорошими й неклішованими сюжетом-світом-ідеями (перечитайте переможців минулих конкурсів). Авторам наступних творів: Голоси сирен, Dames Blanches, Ролло й Майстер-рейнджери, Палкий гість, Втрачена технологія, Вільний... Ваші твори мені реально зайшли в рази більше, ніж будь-який із трьох переможців. Читати їх було цікаво й не видавалося постійно, наче мене змушують пройти якесь шкільне літнє завдання по літературі 18ст. Пам'ятаю Кідрук казав: "якщо ви почали читати твір й автор видається вам притрушеним, не читайте далі". Ваші роботи були одними з небагатьох, які здалися цікавими, а не "притрушеними", через граматичне графоманство, заради графоманства. Вірю, що ви реально знайдете свою аудиторію.

Вдячний конкурсу за відгуки й хоч вилетів у першому турі, коменти, емоції й увага людей переконали мене розширювати історію до книги. Опробував нові інструменти й тепер знаю, чого не вистачило, а що сподобалося. Пам'ятайте, головне не перемога, головне - аудиторія, продажі та любов до створеного. Бажаю Вам успіху!)))

Автор, з великою повагою, але я точно той читач, який все інтерпретував вірно. Однак що саме я прочитала, зважаючи на те, що персонаж ув'язнив себе сам і в'язниця поетично руйнується разом з ними? Він сам побудував систему. А вихід з системи веде до алегоричної смерті.

Змушена вам повідомити, що найближчі точні відповідники в реалі зовсім не поетичні і філософські. Це котик, який стрибає у вікно, бо дурний, і собака, який калічить себе в паніці, бо несеться світ за очі, злякавшись блискавки і гуркіту. Це безтямний самогубця під впливом алкоголю чи бед трип, чи божевільний в розпаді психіки під час маячні. Усіх цих підтекстів неможливо уникнути, бо ви не дали персонажу реального вибору. І якщо читати як алегорію психічних процесів, то він діє мов навіженний. Ви заради стилю і поетики прибрали весь матеріал про світ поза в'язницею, навіть уявний зовнішній світ авторства психіки персонажа. Ок, це притча. Однак через ці метафори, ваш персонаж виходить не у невідомість, не на волю, а у психічне ніщо і фізичне ніщо. А люди, які справді звільняються він власної в'язниці, а не чужої, у ніщо не виходять. Не те що я перший раз читаю філософську поетизацію подібних речей, але... Але як ви хочете уникнути небажаних асоціацій "дурний котик стрибнув у хвіртку", наступного разу давайте або конфлікт і вибір, або більше натяків на ініціацію і відповідну символіку, або демонструйте, що для персонажа все ж існує світ назовні, хоча б створений його власним розумом. Інакше почуваєшся у міському садочку льотчиків-дошкільнят імені карлоса нашого кастанеди, залишається тільки увімкнути "нічєго нєт прєкраснєє смєрті" на всю міць динаміків.

З позитивного, ваше оповідання одне з двох на сімдесят з хвостиком, які завершені, а не чернетки різного ступеню. У вас безперечно стиль і форма точно відповідають задуму, їх не відокремити, оповідання зруйнується. Однак привид котика у хвіртці нікуди не дівається саме через цю довершеність. Обережніше з метафорами в таких речах.

Для мене ваш твір однозначно найкращий на цьому конкурсі. Ви подарували мені хвилини чистого читацького щастя! Ви - the best!

Успіхів та радості на творчому шляху!