Іноді трапляються книги, про які й не знаєш, що сказати, — надто масштабні, надто закручені. А буває зовсім інакше: невеличкий твір, компактна історія, а обговорювати її можна довго. Саме таке враження залишає роман «Орендарі тіл» іспанського письменника Хосе Анхеля Маньяса.
Це перша книга нового видавництва «Еспанія», яке займається перекладом і виданням іспаномовної белетристики й зокрема літератури Латинської Америки. І вирішило видавництво почати саме з жанру наукової фантастики, кіберпанку та психологічного роману під однією обкладинкою.
Той випадок, коли отримуєш зовсім не те, на що очікував. Гадаєш, що поринеш у примарне майбутнє, а зіштовхуєшся із жорстоким сьогоденням.
То що це за фантастика? Про все по черзі.
Сюжет
Момар — афроіспанець, зразковий працівник, турботливий батько й люблячий чоловік. Його син важко хворіє, а коштів на лікування немає. У відчаї Момар погоджується взяти участь в експерименті компанії You-Feeling, що займається обміном тіл. Але в результаті скоєно злочин, і герой опиняється на допиті. Йому висувають звинувачення, а допитують для того, аби відновити повну послідовність дій та зрозуміти мотив. Але чи справді він винен? Прогалини в пам’яті не дають впевненості навіть йому самому.
Атмосфера
Замість класичного антиутопічного сюжету із корпораціями, чипами, кіберпанковим мегаполісом, лише протокол зізнання героя перед інспекторкою Національної поліції та агенткою Департаменту технологічної злочинності. Які виступають у ролі «хорошого» та «поганого» поліціянта відповідно. А про загадкову компанію You-Feeling і процедуру обміну тілами читач дізнається з розповіді героя в кімнаті допиту.
Стиль
Приготуйтеся до суцільного діалогу. Ніяких слів автора поза історією. Опис персонажів та подій тільки з вуст героя. А від слідчих переважно запитання.
Момар розповідає про своє життя, родину, побут, одвічний пошук роботи та поразки на цьому шляху, проблеми з документами й вічний страх, що «спіймає поліція, запхає у фургон і депортує». Про те, як бідує родина мігрантів і як важко бути темношкірим у білій Європі. Спочатку цей допит схожий на довірливу бесіду з другом чи психологом. Інспекторка запитує про почуття та емоції: «Ви можете пояснити, що саме відчували?».
Тоді його історія виглядає занадто детальною для звичайного допиту. Бо розповідає про сімʼю, стосунки з дружиною Ціці, свої почуття, думки, навіть інтимні. Наприклад:
« — Ціці, знаючи, що скоро надійдуть кошти, трохи заспокоїлася, і навіть винагородила мене… що ж, дечим, чого вже давненько у нас не було.
— Маєте на увазі сексуальні стосунки?
— Скажімо так, щоразу, коли я втрачаю роботу, Ціці припиняє зі мною спати».
У другій половині книги — й допиту — уже йде мова про сам злочин. Питання стають прямі та суворі, а відповіді непередбачувані:
« — Силоміць зірвали трусики. Вдарили по оголених сідницях раз, а тоді ще кілька разів. Ви часто дивитеся порнографію?
— Якщо я відповім, що ні, ви в це повірите?
— 95% чоловіків дивляться порно.
— А я із тих 5%, які цього не роблять.
— Тоді звідки взявся цей жест?
— Певно, це вийшло інстинктивно. Приємно бачити, як молочно-біла дупця потроху червоніє».
І це не так про збочення, як про накопичену десятиліттями ненависть, яку породжує зверхнє ставлення «білих» до «небілих».
Теми та питання
Неможливо ігнорувати проблематику, яку порушує книга. Вона відкриває болі, проблеми та упередження, з якими стикаються, навіть більше — у яких живе темношкіре населення. Вона про тих, хто насправді перебуває в постійному пошуку собі місця в суспільстві, яке суворо їх відштовхує. Це історія про приниження, втому та образу, що прориваються в найнеочікуваніші моменти.
«У нас обох є таке відчуття, наче ми якісь гібриди — вже й не знаємо, чи сенегальці ми, чи іспанці».
«Це якийсь абсурд: старі люди мають гроші, які їм не треба, а ті, в кого ще все життя попереду, не можуть його проживати через скруту. Це якась несправедливість — одна з багатьох. Наше суспільство виявило свою неспроможність хоча би мінімально розподілити багатства. Абсолютно неймовірно, що більше 50% благ перебуває в руках менше ніж 2% людей — усіх білих».
«Міжрасові пари можна перерахувати на пальцях однієї руки. Ані в мене, ані в жодного з моїх друзів не було білої дівчини. І вам відомо, що викорінити расизм неможливо. Він занадто сильно вкорінився в суспільстві. Так, завжди будуть білі жінки, які фантазуватимуть про нас і лягатимуть із нами в ліжко, але коли доходить до постійних стосунків та одруження… Це вже інша історія. Навіть у Європі рівень толерантності не настільки високий, як здається. Може, в Іспанії історично було більше расизму щодо північноафриканців і ромів. А, можливо, через невелику кількість темношкірого населення це менше впадало в око. Але расизм завжди чаївся поруч. Варто тільки втратити пильність, як він проростає».
Основну мету письменника найкраще сформульовано в короткому описі від самого автора. Про тематику серії книг (а це має бути саме серія) Маньяс зазначає:
Ці слова найточніше передають головну ідею автора. Тому, як на мене, було б доречно внести їх до анотації. Адже саме вони дають читачеві правильне розуміння всієї історії.
Сильні та слабкі сторони
Сильні сторони:
- Книга не ховається від тем, яких зазвичай уникають, — расизм, бідність, еміграцію, нерівність.
- Особливо влучно показано становище темношкірого населення, яке все ще змушене доводити своє право на гідне існування в суспільстві.
- Влучні цитати про багатство, накопичене в руках меншості, расову дискримінацію у стосунках, депортації — надають роману глибини й злободенності.
- Історія глибоко занурена в реалії, а майбутнє тут — лише тло для актуальної драми.
- Історія, яка поступовим розкриттям, без сумніву, тримає до кінця.
Неоднозначний, багатошаровий герой. Він не ідеальний, але щирий. Його внутрішні сумніви, прогалини в пам’яті, невпевненість у власній невинуватості — створюють психологічну напругу і змушують співпереживати.
«Ми переконані, що ваш випадок — це лиш верхівка цілого айсбергу злочинних дій нового, досі невідомого типу, які вчиняються безкарно. Технологію завжди проєктують для однієї мети, а зрештою, використовують для геть іншої. Її створюють, щоб полегшити життя, а кінець кінцем вона нас ще дужче поневолює. Або ж слугує для знищення — як-от ядерна енергія. З якоїсь причини негативних факторів завжди більше. Або хтось вигадує спосіб усе спотворити. Органи влади по всьому світу вже давно підозрюють незаконну діяльність таких компаній обміну, але ваш випадок — перший в Іспанії, коли нам вдалося докопатися до суті справи. Цей випадок створить прецендент. Продовжуйте, Момаре. Ви знайшли пістолет».
Недоліки:
- Може не сподобатися допит як формат викладення історії.
- Книга «тисне»: читати сумно, неприємно, часом важко. Історія, що залишає осад.
- Є сцени й описи, які могли б мати позначку 18+ або бодай попередження. Наприклад, сцени недетального, та все ж насильства), і їхня поява може шокувати.
- Книга декларується як фантастика, але насправді є радше психологічним трилером із фантастичною складовою. Це не обов’язково мінус, але може розчарувати тих, хто очікує на динамічний кіберпанк.
Висновок
«Орендарі тіл» — книга, яка може розчарувати тих, хто шукає видовищної фантастики, але вразити тих, хто не боїться дивитися в обличчя реальності.
У романі є інтимні натяки та сцени насильства, які межують із жорстокістю. І через це деяким читачам може бути неприємно або емоційно важко.
Книга ставить під сумнів ідею, що «технології — це завжди добро», і обережно натякає: якщо не розв'язати соціальних проблем та нерівностей, що досі існують, то технологічний прогрес тільки погіршить ситуацію.
Чи зможе батько врятувати сина? Хто нестиме відповідальність за провалений обмін? Чи готовий чоловік переступити межу моралі заради життя найріднішої людини?
