Скажу одразу - світ авторський. Зі своїми легенлами і своїми злодіями. Легенда про золотих жаб - аналог нашої золотої рибки. "Рогоносці" - щось на кшталт ранніх вікінгів. Тільки сухопутних. Час подій - теж відповідний. Якось так... Але це - дуже умовно.
А де ж фантастика?? Це ж просто казочка. Крім того не повинна героїня з примітивного світу мислити як дівчина початку 21-го століття. Тоді люди дещо простіші були - на мою думку. І фінал слабенький. "Слідчий так розкрутив справу - що вийшов сам на себе" - практично так само і Князь.
Чесно кажучі, не зовсім зрозуміла зауваження про фантастику та примітивний світ.
Це скоріше фентезійна притча, але якщо хочете, хай буде казка, я не заперечую. Та хіба казка - не фантастика? Чи ви тільки НФ за фантастику визнаєте?
Щодо світу - це фентезійний світ, так він дещо примітивніший за наш, але ж це не світ пітекантропів! Що саме вас збентежило у думках дівчини? Припустимо, що час, що описано у творі, відповідає часам Київської Русі, що тоді люди геть тупі були? Не думаю! Гадаю, навпаки - деякі були розумніші за нас з вами. Чи ви маєте на увазі не ход думок, а сам стиль мови? Хм... Над цим можна подумати...
Щодо фіналу - ви чекали екшену? Там справа не у фіналі, а у основній думці оповідання, якщо вона не прочиталася, що ж...
Мені сподобалось. Хоч композиційно і психологічно є певні недоліки, і фінал якимось нечітким видався, але в цілому дуже мило, особливо образ дівчини. У будь-якому разі, форма - це справа наживна, головне щоб ідеї та образи були цікаві.
якщо оповідання дошліфувати - вийде хороший твір. творик
адже тут не тільки атмосферність. як казав хтось із письменників (даруйте, не пам"ятаю, здається, Лук"яненко) - "партал правєшен!" Думка злітає над буденністю та поринає у інший світ. За моїми спостереженнями, саме з таких творів люде найбільше пруцця (в хорошому сенсі цього слова). І дуже мало конкурсних оповідань (я про конкурси загалом), та й надрукованих теж, цією властивістю "грішать". Їх ДОРЗ (ака ПОРТАЛ))) - закриті.
...але ж фінал! тут ще працювати і працювати. Це має бути найсильніший момент. А вийшов він найслабшим. Якби не хороше написана решта оповідання - запоров би все.
не знаю, од чого пруцця инші читателі, а ПуШ - од ваших рец. Моє вам - респект і уважуха Певно, маєте фахову освіту, досвід роботи з підростаючим поколінням літераторів і всі діла?
І дуже мало конкурсних оповідань (я про конкурси загалом), та й надрукованих теж, цією властивістю "грішать".
Знаєте, оповідання взагалі рідко коли грішать, бо безгрішним простіше - коли простий, немов прямокутник, ти просто не можеш бути гріховним, ібо простий і зрозумілий. А коли ти грішиш думками, що літають зигзагами, ти або геній (і чекати тобі на славу понад сто років) або щось непечатне (і чекати тобі на славу все ті ж сто років). Адже буденність - то така штука - літати її, не перелітати...
Зрозумів - з чим у мене асоціюється фінал. Замість запеклої кривавлї боротьби у автора вийшла якась "товариська зустріч" сил добра та зла. Звісно - що це відображає сучасне поглиблення гуманності, але водночас у стареньких діток таке трактування викликає питання))))
і от знову я тут, аби навчати підростаєче покоління літераторів, яким ще рости і рости! Внємлітє мнє вєлікай! Конспектувати дозволяється.
цим
"І дуже мало конкурсних оповідань (я про конкурси загалом), та й надрукованих теж, цією властивістю "грішать". Їх ДОРЗ (ака ПОРТАЛ))) - закриті."
я хотіла сказати, що багато оповідань, від різних авторів (молодих, чи досвічених), не можуть слугувати містком між буквами тексту та чимось вищім, куди потрапляєш тільки подумки. Прочитаєш бува якійся твір - і шо читав, шо не читав; думка не кружляє "десь, колись і в іншому вимірі", нічого всередині не відкликається... Як манна каша: ввійшло харашо, вийшло нормально.
"Чому? Чому найсильнішим моментом не може бути та частина, що перед фіналом?"
бо в оповіданні то й діло - "князь", "князь", "як побачити князя", "а ти бачив князя", "а він існує"... Звісно ж, коли заявлена постать таки з"являється, то привертає неабияку увагу: який він? для чого взагалі він на цьому світі? яке його призначення? нашо йому двері? ну з"явився він - і шо?
більше питань, ніж відповідей. Хоч би натяки якійся були - уява б уже склала мозаїку з домислів та уламків фактажу. Але їй відібрано фарби
Ой, написала, і так вийшло, ніби-то Ваше оповідання мені тут бачиться мрачняково. Це не так
Якщо робити акцент на передфінальній частині, тоді треба... інакше розставити акценти! О. (тавтологія врятує світ).
Про речення я зрозуміла, і у коменті номер 12 відповіла на нього.
Про Князя і фінал - тепер теж втропала.
який він? для чого взагалі він на цьому світі? яке його призначення? нашо йому двері? ну з"явився він - і шо?
Взагалі-то на всі ці запитання в оповіданні відповідь є! Мені навіть, як автору, здається, що відповідь ця місцями аж занадто прямолінійна.
Інша справа, що не сталося нічого надзвичайного з його появою. Оце може й не дуже добре і може спантеличувати читачів. Але робити із фіналу тупий екшен не хотілося. Чогось іншого не спало на думку. Ще буду думати і правити після закінчення конкурсу.
А взагалі, мені трохи прикро, що ніхто з коментаторів так і не озвучив основну думку твору, заради якої все й писалося...
Кредо - Людино, відчини двері в собі - і світ відчиниться тобі назустріч... десь так?
Так, десь так. І про вічні цінності, також, куда ж без них. А ще - про те, що не треба опиратися власному призначенню. Не пам"ятаю, у когось з класиків було - давити в собі свої таланти "это не преступление, это грех!". Даруйте за пафос.
про боротьбу протилежностей, перехід кількісних змін у якісні та іншу діялектичну... діялектику?
Ой, а це ви щось таке розумне сказали, що я аж не зрозуміла. А кажете - мораль не по вашій часті!
Ганнусю - мораль і діялектика - то різні речі Погугліть - якщо не проходили ще її в якому-то навчальному заклЯді - в силу свого юного віку чи інших факторів))))
А классіки, вони канєшна же, классіки, але про закопаний талант - то із Біблії, мон шеррр...
"Літу" адресовано. Чесно кажучі, звинувачування у ЖФ вже починають діяти на мене, як червона хустка на матадорів. Ми ж, степнячки, нервові та збуджені!
А сміливому Пухнастику я можу відповісти тільки - муррр!
"Отже біда йде зі сходу". Біда завжди приходить зі сходу чомусь і в реальному житті також
Оповідання хороше, одне з тих, якому хочеться віддати бали
Читалося легко, казково. Хто сказав, що казка не може бути фантастичною чи містичною У вашій присутнє і те, і інше
Закінчення трішки залагідне. Напруга, яка вирувала-нуртувало в отій зеленій ковилі мала б вилитися чимсь на кшалт буревію, принаймі, грози з блискавицями. А після цього обв'язково визирає сонце Жанр вимагає - це ж казка!
Декілька граматичних зауважень:
Брат довго мовчав, потім качнув головою./ хитнув головою
мечеться Ганна по кімнатах/ метається, метушиться
Спочатку Князя боялися, потім – чутків про нього. / Спочатку боялися Князя, потім - чуток про нього.
Коментарів: 39
Гммм...
Симпатичний мелодраматичний твір.
Можливо, в деяких місцях дещо затягнутий - дід, жаби...
Історична канва вимальована не дуже чітко - не збагнеш, в якому столітті відбувається дія, які такі рогоносці (гииии, даруйте)
Проте динаміка є. Ідея використання Особистості як порталу - брами - дверей - не нова. Одначе й тема заексплуатована до дір))).
Мова хороша, але трохи віддає архаїзмом, - хоча, з іншого боку, мабуть, в цьому якраз і полягає авторський задум.
Надихаючий фінал. Гадаю, Князь не просто не дуже старий, - він ще ОГО-ГО)))
Отаке. щось розлого вийшло... (чухає лапою за вухом)
Дякую, Пушистику, за добрі слова.
Скажу одразу - світ авторський. Зі своїми легенлами і своїми злодіями. Легенда про золотих жаб - аналог нашої золотої рибки. "Рогоносці" - щось на кшталт ранніх вікінгів. Тільки сухопутних. Час подій - теж відповідний. Якось так... Але це - дуже умовно.
А Князь - так - він ще той ОГО-ГО!
Ще раз дякую!
Кхи-кхи (нервово кашляє, гризе нігті та пускає крадькома сльозу
)
Пухнастик я, Шалапут которий...
Мдяяя - не знає ше країна своїх героїв поіменно
Стосовно ньюансів зазначених - ніби допетралось нарешті, дяка за пояснення, Ганнусю
Удачі вам
Ой, пробачте! Пухнастику, звичайно ж!
То не я, то пальці неслухняні не ті кнопки натикали!
*чухае Пухнастика за вухом*
А де ж фантастика?? Це ж просто казочка. Крім того не повинна героїня з примітивного світу мислити як дівчина початку 21-го століття. Тоді люди дещо простіші були - на мою думку. І фінал слабенький. "Слідчий так розкрутив справу - що вийшов сам на себе" - практично так само і Князь.
Але як казка - оповідання гарне))
Чесно кажучі, не зовсім зрозуміла зауваження про фантастику та примітивний світ.
Це скоріше фентезійна притча, але якщо хочете, хай буде казка, я не заперечую. Та хіба казка - не фантастика? Чи ви тільки НФ за фантастику визнаєте?
Щодо світу - це фентезійний світ, так він дещо примітивніший за наш, але ж це не світ пітекантропів! Що саме вас збентежило у думках дівчини? Припустимо, що час, що описано у творі, відповідає часам Київської Русі, що тоді люди геть тупі були? Не думаю! Гадаю, навпаки - деякі були розумніші за нас з вами. Чи ви маєте на увазі не ход думок, а сам стиль мови? Хм... Над цим можна подумати...
Щодо фіналу - ви чекали екшену?
Там справа не у фіналі, а у основній думці оповідання, якщо вона не прочиталася, що ж...
Взагалом, дякую!
Мені сподобалось. Хоч композиційно і психологічно є певні недоліки, і фінал якимось нечітким видався, але в цілому дуже мило, особливо образ дівчини. У будь-якому разі, форма - це справа наживна, головне щоб ідеї та образи були цікаві.
Красно дякую, Сибіряк!
Якщо буде ваша ласка, напишіть - які саме недоліки? На конкурсі життя не зупиняється, і по його закінченню оповідання ще буде вдосконалюватися!
атмосферно!
якщо оповідання дошліфувати - вийде хороший твір. творик
адже тут не тільки атмосферність. як казав хтось із письменників (даруйте, не пам"ятаю, здається, Лук"яненко) - "партал правєшен!" Думка злітає над буденністю та поринає у інший світ. За моїми спостереженнями, саме з таких творів люде найбільше пруцця (в хорошому сенсі цього слова). І дуже мало конкурсних оповідань (я про конкурси загалом), та й надрукованих теж, цією властивістю "грішать". Їх ДОРЗ (ака ПОРТАЛ))) - закриті.
...але ж фінал! тут ще працювати і працювати. Це має бути найсильніший момент. А вийшов він найслабшим. Якби не хороше написана решта оповідання - запоров би все.
/розгублено/
Ну що ж таке з тим фіналом?
Це має бути найсильніший момент.
Чому? Чому найсильнішим моментом не може бути та частина, що перед фіналом?
Щось останням часом у мене з фіналами біда...
І дуже мало конкурсних оповідань (я про конкурси загалом), та й надрукованих теж, цією властивістю "грішать".
Га? Не второпала щось... о_О
2 Місс К.
не знаю, од чого пруцця инші читателі, а ПуШ - од ваших рец. Моє вам - респект і уважуха
Певно, маєте фахову освіту, досвід роботи з підростаючим поколінням літераторів і всі діла? 
2 Ганнуся
Не второпали - то так задумано
Рости ше нам з вами - не перерости
Хм...
І дуже мало конкурсних оповідань (я про конкурси загалом), та й надрукованих теж, цією властивістю "грішать".
Знаєте, оповідання взагалі рідко коли грішать, бо безгрішним простіше - коли простий, немов прямокутник, ти просто не можеш бути гріховним, ібо простий і зрозумілий. А коли ти грішиш думками, що літають зигзагами, ти або геній (і чекати тобі на славу понад сто років) або щось непечатне (і чекати тобі на славу все ті ж сто років). Адже буденність - то така штука - літати її, не перелітати...
Так от.
Зрозумів - з чим у мене асоціюється фінал. Замість запеклої кривавлї боротьби у автора вийшла якась "товариська зустріч" сил добра та зла. Звісно - що це відображає сучасне поглиблення гуманності, але водночас у стареньких діток таке трактування викликає питання))))
Найкраще поки з усього що я прочитала
Учасник45
Ну, десь так... Можливо, по закінченню конкурсу фінал дещо і зміниться, але кривавої боротьби там точно не буде!
Дякую!
Bilka
Ой! Красно дякую!
добривечір Вам, шановне панство.
і от знову я тут, аби навчати підростаєче покоління літераторів, яким ще рости і рости! Внємлітє мнє вєлікай! Конспектувати дозволяється.
цим
"І дуже мало конкурсних оповідань (я про конкурси загалом), та й надрукованих теж, цією властивістю "грішать". Їх ДОРЗ (ака ПОРТАЛ))) - закриті."
я хотіла сказати, що багато оповідань, від різних авторів (молодих, чи досвічених), не можуть слугувати містком між буквами тексту та чимось вищім, куди потрапляєш тільки подумки. Прочитаєш бува якійся твір - і шо читав, шо не читав; думка не кружляє "десь, колись і в іншому вимірі", нічого всередині не відкликається... Як манна каша: ввійшло харашо, вийшло нормально.
"Чому? Чому найсильнішим моментом не може бути та частина, що перед фіналом?"
бо в оповіданні то й діло - "князь", "князь", "як побачити князя", "а ти бачив князя", "а він існує"... Звісно ж, коли заявлена постать таки з"являється, то привертає неабияку увагу: який він? для чого взагалі він на цьому світі? яке його призначення? нашо йому двері? ну з"явився він - і шо?
більше питань, ніж відповідей. Хоч би натяки якійся були - уява б уже склала мозаїку з домислів та уламків фактажу. Але їй відібрано фарби
Ой, написала, і так вийшло, ніби-то Ваше оповідання мені тут бачиться мрачняково. Це не так
Якщо робити акцент на передфінальній частині, тоді треба... інакше розставити акценти! О. (тавтологія врятує світ).
Слухаймо та записуємо, о велика!
Про речення я зрозуміла, і у коменті номер 12 відповіла на нього.
Про Князя і фінал - тепер теж втропала.
який він? для чого взагалі він на цьому світі? яке його призначення? нашо йому двері? ну з"явився він - і шо?
Взагалі-то на всі ці запитання в оповіданні відповідь є! Мені навіть, як автору, здається, що відповідь ця місцями аж занадто прямолінійна.
Інша справа, що не сталося нічого надзвичайного з його появою. Оце може й не дуже добре і може спантеличувати читачів. Але робити із фіналу тупий екшен не хотілося. Чогось іншого не спало на думку. Ще буду думати і правити після закінчення конкурсу.
А взагалі, мені трохи прикро, що ніхто з коментаторів так і не озвучив основну думку твору, заради якої все й писалося...
Еееех,Пуш, як завжди все найголовніше прозявив
Так поділіться з нами Ганнусю - в чому мораль?
(роззявив з цікавості писок і чекає на перлу мудрості)
Пліііііз
І шо, зовсім ніяких думок? Тобто, по-вашому, оповідання зовсім ні про що? Поділіться думками, а потім вже я скажу, що сама мала на увазі.
Еееемсь
(нупружено шукає, куди заникав інсталяцію програмки "Мозкові звивини")
Мабуть, твір про вічні цінності - Віру, Надію, Любов?
Кредо - Людино, відчини двері в собі - і світ відчиниться тобі назустріч... десь так?
про боротьбу протилежностей, перехід кількісних змін у якісні та іншу діялектичну... діялектику?
Даруйте за стьоб. Та це й не стьоб.
Мораль - то не по часті Пухнастиків-шалапутів - десь вже про це писалося...
Кредо - Людино, відчини двері в собі - і світ відчиниться тобі назустріч... десь так?
Так, десь так.
І про вічні цінності, також, куда ж без них. А ще - про те, що не треба опиратися власному призначенню. Не пам"ятаю, у когось з класиків було - давити в собі свої таланти "это не преступление, это грех!". Даруйте за пафос.
про боротьбу протилежностей, перехід кількісних змін у якісні та іншу діялектичну... діялектику?
Ой, а це ви щось таке розумне сказали, що я аж не зрозуміла. А кажете - мораль не по вашій часті!
Ганнусю - мораль і діялектика - то різні речі
Погугліть - якщо не проходили ще її в якому-то навчальному заклЯді - в силу свого юного віку чи інших факторів))))
А классіки, вони канєшна же, классіки, але про закопаний талант - то із Біблії, мон шеррр...
І шо ви мені отут кігті випускаєте? о_О
Хіба у діалектиці не може народитися мораль? Як на мене - саме у ній і народжується.
А Біблія - це те ж класика. Це, по-перше. А по-друге:
"Я не стремлюсь лидировать, где тараканьи бега.
Пытаюсь реабилитировать вокруг понятье греха.
Душевное отупение отъевшихся кукарек.
Это не преступление – великий грех." Андрей Вознесенский
Браво! Біс! Прехороша декламація
(захоплено аплодує)
Пухнастик мав на увазі першоджерело сього тезису - наступні покоління експлуатували його досить широко.
Кігті ніхто й не гадав випускати
- то всьо любя)))
ПуШ - то останній бастіон небаченого гуманізму на Старфорті
Кігті ніхто й не гадав випускати - то всьо любя
ООО! Сеньйор знає толк у збоченнях?
)))
Ганнусю, ну як вам оце не встидно?
Така молоденька, а вже й туди ж...
(закочує очі під стелю і болісно кривиться)
О темпера, о морес...
куди котиться цей світ, коли й любов вже записали у збочення...
Я не любов записала у збочення, а кігті! А я кігтями по спині - боляче ж мабудь! Чи приємно?
Гаразд, гаразд, засоромили ви мене!
Піду до монастирю гріхі свої тяжкі замолювати)))
Ганнусю - в монастир ше рано вам.
(підступно примружився і крутиться перед дзеркалом)
Пропоную спочатку згрішити, а потім вже... видно буде
А от тоді вже пізно буде!
І взагалі - ви, як я бачу, вже з кимось нагрішили - чи-то на сеновалі, чи-то у лісі...
Ревнуєте, небось?
Та ні, не грішив Пухнастик сьогодні... Дощить - не розгуляєшся по лісах(((
ООО! Знаєте, які ми, степнячки, ревниві!
Ну, якщо ви по лісу ще не побігали, запрошую до степу! Якщо Князів не боїтесь...
Пухнастик не боїться нікого і нічого
Ні Князів, ні золотих жаб...
Він сам кого хош налякає
ЖэФэ
насквозь романтиццкое и беспощадное
І шо ви таки цим хочете мені сказати?
Ганнусю - це ви кому питання адресуєте?
Думаю Автор Літа - колєго,звиняйте - хтів сказати, що захоплюється вашою творчістю і цілує ручки
"Літу" адресовано.
Чесно кажучі, звинувачування у ЖФ вже починають діяти на мене, як червона хустка на матадорів. Ми ж, степнячки, нервові та збуджені!
А сміливому Пухнастику я можу відповісти тільки - муррр!
"Отже біда йде зі сходу". Біда завжди приходить зі сходу чомусь і в реальному житті також
Оповідання хороше, одне з тих, якому хочеться віддати бали
Читалося легко, казково. Хто сказав, що казка не може бути фантастичною чи містичною
У вашій присутнє і те, і інше
Закінчення трішки залагідне. Напруга, яка вирувала-нуртувало в отій зеленій ковилі мала б вилитися чимсь на кшалт буревію, принаймі, грози з блискавицями. А після цього обв'язково визирає сонце
Жанр вимагає - це ж казка!
Декілька граматичних зауважень:
Брат довго мовчав, потім качнув головою./ хитнув головою
мечеться Ганна по кімнатах/ метається, метушиться
Спочатку Князя боялися, потім – чутків про нього. / Спочатку боялися Князя, потім - чуток про нього.
Успіхів, шановна Авторко
Калино, дуже дякую! Гарне слово - воно і степнячці приємне!
Завжди будь ласка
Твір вартий доброго слова і багато балів