Спецпроект Літпроцес

Підписатися на цю рубрику по RSS

Тексти освітньої тематики

Оригінал статті розміщено за адресою: http://bukvoid.com.ua/events/konkurs/2017/06/13/091045.html

Оригінал статті на ЛітАкценті: http://litakcent.com/2017/06/13/ukrayinska-suchasna-fantastika-tochka-vhodu-zoryana-fortetsya/

Лем з кінця 1980-х переключився на нон-фікшн. Утворення демократичної Польщі на початку 1990-х відкрило вікно можливостей для нових голосів і тем. Проривом став Сапковський, з яким здебільшого на наших теренах асоціюється польська фантастика. Наразі феноменальна хода сусідів продовжується. Поляків радо перекладають і читають у всьому світі.

На нещодавньому Книжковому Арсеналі польській фантастиці був присвячений цілий блок. У нас виходить повне зібрання Станіслава Лема, постійно видається автор “Відьмака”, готується до друку живий класик Яцек Дукай, презентована третя збірка за участі зірок польської фантастики під редагуванням письменника-фантаста і популяризатора жанру Володимира Арєнєва “Девятнадцать стражей”.

Але мало хто знає, що оповідання “Відьмак”, з якого й почалася ера фантастики у Польщі, було написано на конкурс журналу “Нова фантастика”, посіло третє місце і було рекомендоване до друку. Власне, існуванню названих вище імен ми завдячуємо польській спільноті і любителям жанру, що відважилися почати писати.

На цьому місці українські читачі можуть сумно зітхнути: “Нам про таке годі й мріяти”. І хоча, як довів Книжковий Арсенал, жанрових перекладів значно побільшало, про вітчизняного Сапковського поки що рано говорити. Ми радше робимо перші обережні кроки на нових землях. Окрім “чистих” фентезійників (Володимр Арєнєв, Ярина Каторож, Дара Корній, Тала Владимирова, Наталя Савчук), тут можна згадати письменників “на межі” жанру: Володимира Єшкілєва, Олега Шинкаренка, Владислава Івченка, Олексія Жупанського, Макса Кідрука.

І тим симптоматичніша цікавість письменників-початківців до наукової фантастики. Це засвідчили результати 18-го конкурсу фантастичних оповідань “Зоряна Фортеця” http://starfort.in.ua/page/zajvi-ljudi, підсумки якого підбивали на VII Книжковому Арсеналі.

Далі…

Технічний огляд

Неділя, 26 жовтня 2014 г.
Рубрика: Новини проекту -> Спецпроект Літпроцес
Проглядів: 3496
Підписатися на комментарі по RSS

Обіцяний технічний огляд двом оповіданням.

 

Пунктом 2.7. Правил є рекомендація щодо оформлення конкурсних робіт, але, оскільки правила ніхто не читає, то будемо працювати на наочних прикладах з використанням матеріалу добровольців. На щастя, такі добровольці знайшлись.

 Далі…

До вашої уваги стаття Ольги Кай на сайті "Буквоїд" про типові форми відмови видавництв у нас та в Росії, а також про те що потрібно автору окрім рукопису.

Оригінал статті доступний за посиланням:

http://bukvoid.com.ua/column/2014/02/13/120838.html

Обговорення, як на нашому ресурсі, так і за першоджерелом, вітається.

 

 

Як відмовляють видавництва 

Проблема спілкування із видавництвами знайома ледь не кожному автору: як їм потрібно писати листи, як оформлювати матеріали, телефонувати чи ні, про що запитувати, як часто нагадувати про себе... Про це багато написано, і навіть згадується, що робити після отримання відмови: не облишайте спроб і надсилайте в інші видавництва, якщо ви не нездара – вам обов’язково пощастить.

Це стандартна порада. Але що робити автору, коли йому відмовили вже всі видавництва, куди був сенс написати, а змирятися з тим, що ти, мабуть, таки нездара, якось не хочеться?

Підсумовуючи досвід кількох років, особливо «зміїного» 2013-го, коли займалася виданням власної книги «від і до», розпочинаю невеликий цикл, в якому ви не знайдете порад, але, можливо, зрозумієте, якими шляхами можна піти.

Почну з болючої для багатьох теми відмов.

Не буде відповіді на запитання «чому видавництва відмовляють?» – вважаю недоречним його ставити. Але ви побачите – як відмовляють. І, можливо, порівняєте свій досвід з моїм. Що, погодьтеся, теж може бути корисним.

Далі…

Літпроцес. Завершення сезону

П’ятниця, 22 лютого 2013 г.
Рубрика: Спецпроект Літпроцес
Проглядів: 1140
Підписатися на комментарі по RSS

Ілюстрація до статті…

Цим записом ми завершуємо черговий сезон рубрики Літпроцес.

За традицією цього сезону, пропонуємо серію посилань.

 

Отже,

Владислав Сілін «Герой розумніший автора? Легко!» у перекладі Фантома. Стаття на нашому Форумі: http://starfort.in.ua/forum/index.php?topic=151.0 Оригінальний текст: http://www.prozakonkurs.ru/articles/geroy_umnee_a.php

 

Ирина Гейнц «Стенания бедного бета-тестера или Пять источников писательских бед» на сайті часопису «Мир фантастики» http://mirf.ru/Articles/art4289.htm

 

Ну і для творчого відпочинку: И тогда Чудовище схватило жертву, и, дружно хохоча, обожрало ее со всех сторон

 

До нових сезонів Літпроцесу! До речі, пропонуйте теми та авторів для цієї рубрики, не забувайте про Авторську колонку.

Володимир Пузій. Чекаючи на вітчизняного Т.

П’ятниця, 15 лютого 2013 г.
Рубрика: Спецпроект Літпроцес
Мітки:
Проглядів: 1230
Підписатися на комментарі по RSS

Чи має фентезі право на існування? Чи є фентезі в Україні? Який він вітчизняний Т.?

На ці та інші питання Володимир Пузій (Арєнєв) відповідає у статті "Чекаючи на вітчизняного Т."

Оскільки текст від початку український, то просто даємо посилання на першоджерело.

 

 

Володимир Пузій.

Чекаючи на вітчизняного Т.

 

 

У квітні цього (2011) року кабельний канал «НВО» розпочав показ серіалу «Гра престолів». Здавалося б, нічого дивного: скільки було цих серіалів, скільки ще буде.

Але є й відмінність від решти таких проектів. Серіал знімають за циклом із семи книжок, хоча на даний момент із них написано лише п’ять. Автора «Гри престолів», Джорджа Мартіна, за рейтингом часопису «Тайм» названий одним із найбільш впливових людей планети 2011 року. На зйомки «Гри» витрачено величезні кошти, підібрано зоряний склад акторів, чималий бюджет пішов на інформаційну підтримку.

Увага до «Гри» дивує передовсім тим, що це — фентезі. Нестандартна, із живими суперечливими персонажами, з карколомним сюжетом, але все-таки цілком упізнаваний «жанр». Серіал доводить: фентезі може бути цікавою не лише підліткам та завзятим ескапістам. Може бути успішною і водночас майстерно виконаною.

І тут укотре постають «вічні питання»: чому в нас нічого схожого немає та чи потрібні нам узагалі такі книжки? Як довго ще чекати українському читачеві на появу вітчизняного толкіна?

Повна версія статті на сайті Літакцент за посиланням http://litakcent.com/2011/05/12/chekajuchy-na-vitchyznjanoho-t/

А обговорювати можна і у нас smile